Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Бившевої Л.І.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

при секретарі Кризі В.О.

за участю представника

позивача Вдовенка С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.11.2006 р.

у справі № АС-27/366-06

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Базель"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова, -

про визнання недійсним рішення, -

Постановою Господарського суду Харківської області від 26.07.2006 р. відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.11.2006р. постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення. Позовні вимоги задоволені повністю. Визнано недійсним рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова від 22.05.2006 р. № 0002082308/0. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору у сумі 125,70 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн.

ДПІ у Київському районі м. Харкова подала касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити без змін постанову суду першої інстанції. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права: ст. 22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та процесуального права: ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення судів попередніх інстанцій, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

Актом планової перевірки № 2031206/238 від 10.05.2006 р. зафіксовано порушення позивачем п. 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", яке полягало у невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків, сумі коштів, яка зазначена у денному звіті РРО (Х-звіті) на суму 2030грн.

На підставі акту перевірки прийнято рішення від 22.05.2006 р. №0002082308/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 10150грн. на підставі ст. 22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Суд касаційної інстанції знаходить правильною позицію суду апеляційної інстанції щодо необхідності визнання недійсним спірного рішення про застосування податковим органом до позивача штрафних санкцій на підставі ст. 22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", оскільки податковим органом не було доведено факту вчинення позивачем порушення вимог п. 13 ст.3 цього Закону, яке б полягало у незабезпеченні відповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій.

Як було встановлено судом апеляційної інстанції, після того, як працівники податкової інспекції обрали для придбання у власність товар (запонки чоловічі St.Dupont), провели повний розрахунок за придбаний товар та отримали роздрукований через касовий апарат фіскальний чек, пред’явили продавцю магазину "Базель" посвідчення працівників податкової інспекції, направлення на здійснення перевірки та зазначили про те, що вказана покупка є контрольною.

Згідно із фіскальним чеком розрахункова операція через реєстратор розрахункових операцій проведена о 10 год. 30 хв.

Згідно із службовим чеком операція про службове повернення отриманої суми в оплату за придбаний товар відбулася о 10 год. 36 хв.

У денному фіскальному звіті (Х-звіт), здійсненому об 11 год. 11 хв., відображено внесення та службове повернення грошової суми – 2030 грн.

Отже, як вбачається з наведених обставин, позивач провів розрахункову операцію в готівковій формі при продажу товарів на повну суму покупки з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, та видачею особі, яка отримує або повертає товар, розрахункового документу встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Відобразивши у денному фіскальному звіті (Х-звіт) унесення чи видачу готівки з місця проведення розрахунків, позивач діяв у відповідності з вимогами Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого Наказом ДПА України від 01.12.2000р. за № 614 (z0105-01) та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.02.2001 р. за №107/5298 (z0107-01) .

Із заперечень до акту перевірки, наданих директором ТОВ "Базель", суд апеляційної інстанції встановив, що працівники податкової інспекції до проведення перевірки наявних купюр та монет у касовому апараті магазину не були допущені до перевірки.

Податковим органом не надано належних та достатніх доказів наявності факту невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій.

Наданий опис проведення об 11 год. 11 хв. 10.05.2006 р. наявних у касі магазину купюр та монет, який складений та підписаний податковим органом в односторонньому порядку, за умови заперечення позивачем здійснення перевірки податковим органом купюр та монет на місці проведення розрахунків не може бути визнаний доказом, який би достеменно підтверджував факт обліку податковим органом таких купюр та факт невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій.

Отже, суд апеляційної інстанції, з посиланням на встановлений ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов’язок суб’єкта владних повноважень щодо доказування правомірності свого рішення, дійшов правильного висновку про необхідність визнання недійсним спірного рішення податкового органу.

Враховуючи наведене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскарженої постанови суду апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.11.2006 р. – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.