Вищий адміністративний суд України у складі:

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради Луганської області на постанову Первомайського міського суду Луганської області від 06 червня 2008 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради Луганської області про стягнення невиплаченої щорічної грошової допомоги,

15 квітня 2008 року ОСОБА_1. подано позов до Управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради Луганської області про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату суми одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за 2001-2007 роки.

Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви, позивач зазначив, що є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалідом ІІ групи а тому за правилами статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат. Посилаючись на те, що розмір виплачуваної йому допомоги не відповідає розміру, встановленому вказаною статтею, позивач просив зобов'язати відповідача здійснити відповідні перерахунки та виплати.

Постановою Первомайського міського суду Луганської області від 06 червня 2008 року позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача щорічну разову грошову допомогу за 2006, 2007 роки в сумі 3 810 грн. 00 коп.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2008 року скасовано постанову Первомайського міського суду Луганської області від 06 червня 2008 року, позовну заяву задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача щорічну разову грошову допомогу за 2007 рік в сумі 2 180 грн. 00 коп.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів в частині задоволення позовних вимог, відповідач звернувся з касаційною скаргою на них, в якій просив їх скасувати. В касаційній скарзі зроблено посилання на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанції у межах касаційної скарги.

Судами встановлено, що позивач є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалідом ІІ групи.

Суди попередніх інстанцій при розгляді цієї справи дійшли висновку, що, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими актами, при визначенні розміру щорічної грошової допомоги на оздоровлення відповідач повинен керуватися ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Однак при цьому не звернули увагу на те, що дію положень статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зупинено на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із п. 30 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

Судами встановлено, що відповідач здійснив нарахування та виплату щорічної грошової допомоги в червні 2007 року в розмірі 120 грн. 00 коп., відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 (562-2005-п) .

Зупинення дії положень статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", передбачене пунктом 30 статті 71 Закону України Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. N 6-рп/2007 (v0a6p710-07) .

Згідно із ст. 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України (254к/96-ВР) і дає офіційне тлумачення Конституції України (254к/96-ВР) та законів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Тобто рішення Конституційного Суду України мають перспективну дію.

Таким чином висновок судів щодо неправомірності дій відповідача є безпідставним, оскільки на момент виплати щорічної разової грошової допомоги дію абз. 3 ч. 4 ст. 48 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали (796-12) внаслідок Чорнобильської катастрофи" було зупинено, а відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких підстав колегія суддів приходить до висновку, що адміністративний позов про визнання протиправними дій Управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради Луганської області по виплаті сум щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік та стягнення недоплачених сум не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради Луганської області задовольнити.

Постанову Первомайського міського суду Луганської області від 06 червня 2008 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2008 року в частині визнання дій щодо відмови в перерахунку та виплаті недоотриманої суми допомоги на оздоровлення за 2007 рік неправомірними, стягнення недоотриманої суми допомоги на оздоровлення за 2007 рік скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення.

В задоволені позову в частині визнання дій щодо відмови в перерахунку та виплаті недоотриманої суми допомоги на оздоровлення за 2007 рік неправомірними, стягнення недоотриманої суми допомоги на оздоровлення за 2007 рік відмовити.

В іншій частині постанову Первомайського міського суду Луганської області від 06 червня 2008 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2008 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 239 КАС України.