Про визнання незаконною відмови у реєстрації приватної нотаріальної діяльності - 29.10.2009 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київського міського управління юстиції, Міністерства юстиції України про визнання незаконними наказів № 2/5 від 12.01.1999 р. та № 23/5 від 04.03.2005 р., а також визнання незаконною відмови від 17.02.2006 р.,

У березні 2006 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що Київське міське управління юстиції листом від 17.02.2006 р. відмовило їй у реєстрації приватної нотаріальної діяльності. Просила суд визнати таку відмову незаконною та зобов’язати Київське міське управління юстиції здійснити реєстрацію її приватної нотаріальної діяльності та видати відповідне реєстраційне посвідчення. Крім того, просила визнати незаконними накази Міністерства юстиції України № 2/5 від 12.01.1999 р. (z0019-99) та № 23/5 від 04.03.2005 р., оскільки, на її думку, вони є такими, що суперечать Конституції України (254к/96-ВР) та Закону України "Про нотаріат" (3425-12) .

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 15 травня 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного сулу міста Києва від 25 липня 2006 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове судове рішення про задоволення її позову.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 має свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю № 6094 від 30.12.2005 року.

13.01.2006 року вона звернулася до Київського міського управління юстиції із заявою про включення її до резерву осіб, які мають намір займатись приватною нотаріальною діяльністю.

Наказом начальника Київського міського управління юстиції від 13.01.2006 року № 14/03 позивача зараховано до кадрового резерву осіб, які мають намір займатися приватною нотаріальною діяльністю у Київському міському нотаріальному окрузі.

08.02.2006 року позивач звернулася до Київського міського управління юстиції із заявою про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності.

Листом від 17.02.2006 року № 393 Київським міським управлінням юстиції позивачу було роз'яснено порядок реєстрації приватної нотаріальної діяльності, а також те, що при надходженні її черги за списками Резерву та наявності вільних вакантних посад приватних нотаріусів по Київському міському нотаріальному округу її буде повідомлено про можливість реєстрації приватної нотаріальної діяльності. Також зазначено, що станом на 16.02.2006 позивач перебуває в черзі на реєстрацію під номером 268.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, організація і діяльність нотаріату. Закон України "Про нотаріат"від 02.09.1993 року (3425-12) встановлює порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні.

Стаття 2 вказаного Закону встановлює, що правовою основою діяльності нотаріату є Конституція України (254к/96-ВР) , цей Закон, інші законодавчі акти України.

23.08.1998 року з метою вдосконалення організації нотаріального обслуговування громадян та юридичних осіб в Україні та відповідно до пункту 4 розділу XV Перехідних положень Конституції України (254к/96-ВР) , Президентом України видано Указ "Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні (932/98) ", який вступив в дію з 01.10.1998 року і був чинним на день розгляду справи.

Пунктом 4 вказаного Указу встановлено, що кількість приватних нотаріусів у межах нотаріального округу визначається Міністерством юстиції України залежно від чисельності населення.

Повноваження Міністерства юстиції України стосовно діяльності нотаріату в Україні закріплені також Положенням про Міністерство юстиції України, яке затвердженого Указом Президента України від 30.12.1997 року № 1396/97 (1396/97) . Пунктом 8 цього Положення передбачено, що Міністерство юстиції України в межах своїх повноважень, на основі та на виконання актів законодавства України видає накази, організовує і контролює їх виконання.

Положенням про Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в АРК, обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції визначено, що управління юстиції є територіальним органом Міністерства юстиції України, яке у своїй діяльності керується Конституцією України (254к/96-ВР) , законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Міністра юстиції України, актами місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, цим Положенням.

На виконання Указу Президента "Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні" наказом Міністерства юстиції України від 12.01.1999 № 2/5 (z0019-99) , з наступними змінами, затверджено граничну чисельність приватних нотаріусів у нотаріальних округах та зобов'язано реєструючі органи, в тому числі начальника Київського міського управління юстиції, не здійснювати реєстрацію приватної нотаріальної діяльності понад граничної чисельності нотаріусів.

Порядок реєстрації приватної нотаріальної діяльності визначений Положенням, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 04.03.1994 № 10/5 (z0041-94) (зі змінами та доповненнями). Наказом Міністерства юстиції України від 04.03.2005 № 23/5 (z0286-05) , з метою вдосконалення порядку реєстрації приватної нотаріальної діяльності, були внесені зміни та доповнення до Положення про порядок реєстрації приватної нотаріальної діяльності.

Змінами передбачено, що реєстрація приватної нотаріальної діяльності провадиться органами юстиції за заявою особи, яка має свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю та перебуває у резерві осіб, які мають намір займатися приватною нотаріальною діяльністю. Реєстрація приватної нотаріальної діяльності здійснюється в межах установленої для кожного нотаріального органу граничної чисельності приватних нотаріусів. Черговість у Резерві залежить від дати подання заяви про зарахування до цього Резерву.

21.03.2006 року наказом Міністерства юстиції України від 21.03.2006 року № 14/5 (z0297-06) . визнано таким, що втратив чинність наказ Міністерства юстиції України від 04.03.2005 року № 23/5 "Про внесення змін та доповнень до Положення про порядок реєстрації приватної нотаріальної діяльності" (z0286-05) .

На час розгляду справи в Україні діяв порядок реєстрації приватної нотаріальної діяльності відповідно до Закону України "Про нотаріат" (3425-12) , Наказу Міністерства юстиції України від 12.01.1999 № 2/5 "Про затвердження граничної чисельності приватних нотаріусів у нотаріальних округах" (z0019-99) , якого видано на виконання Указу Президента України "Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні"від 23.08.1998 № 932 (932/98) .

З врахуванням вищеописаного суд прийшов до обґрунтованого висновку про те, що оскаржуваний наказ Міністерства юстиції України від 12.01.1999 року виданий останнім в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України і спрямований на вдосконалення організації нотаріального обслуговування громадян та юридичних осіб в Україні відповідно до Указу Президента України "Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні" прийнятого відповідно до пункту 4 розділу XV Перехідних положень Конституції України (254к/96-ВР) .

Обґрунтовано також суд не знайшов підстав для задоволення позовних вимог про визнання незаконним скасованого самим же відповідачем наказу № 23/5 від 04.03.2005 року, а також вимог про визнання незаконною відмови Київського міського управління юстиції від 17.02.2006 року про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності, оскільки така відмова була вчинена в межах повноважень, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо і з дотриманням принципу рівності перед законом, не порушуючи при цьому прав (в тому числі і трудових), свобод та інтересів позивача.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано з вищевказаними висновками суду першої інстанції.

З врахуванням того, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень, відповідно до статті 224 КАС України ці рішення підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд,

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Печерського районного суду міста Києва від 15 травня 2006 року і ухвалу апеляційного сулу міста Києва від 25 липня 2006 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, окрім як з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 236- 239 КАС України.