Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Сенченко Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя

на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.04.2007 року

у справі № 20-11/255-3/375 господарського суду м. Севастополя

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОР-нова компанія"

до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя

про визнання недійсним рішення податкового органу, -

В жовтні 2006 року позивач – ТОВ "ГОР-нова компанія" звернувся до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя № 0001052310/0 від 22.09.2006 року.

Постановою господарського суду м. Севастополя від 01.02.2007 року в задоволенні позову відмовлено.

Судове рішення суду першої інстанції вмотивовано тим, що отримані позивачем від продажу алкогольних напоїв кошти є виручкою позивача, а тому позивач був зобов’язаний нараховувати і сплачувати збір, подати до податкового органу декларацію.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.04.2007 року постанову місцевого господарського суду скасовано, позовні вимоги задоволено частково. Податкове повідомлення-рішення ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя № 0001052310/0 від 22.09.2006 року про визначення ТОВ "ГОР-нова компанія" податкового зобов’язання зі збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства в сумі 53066 грн. і штрафних санкцій – 5476,60 грн. визнано недійсним в частині збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства в сумі 27922 грн. і штрафних санкцій – 2792,20 грн., усього 30714,20 грн. В решті позову відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в сумі 1,70 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що з отриманих позивачем як комісіонером коштів в сумі 2792200 грн. він не був зобов’язаний сплачувати збір, оскільки ці кошти не є виручкою (об’єктом оподаткування) позивача.

Не погоджуючись з судовим рішенням суду апеляційної інстанції, ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя оскаржила його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом норм матеріального права, ставиться питання про скасування постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.04.2007 року та залишенні в силі постанови господарського суду м. Севастополя від 01.02.2007 року.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, з огляду на слідуюче.

Судами встановлено, що ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ "ГОР-нова компанія" з питання повноти нарахування та своєчасності сплати збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства за липень 2006 року, за результатами якої складено акт № 504/10/23-123/32506201/169 від 18.09.2006 року.

Перевіркою встановлено, що позивач не подав до податкового органу розрахунок збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства за липень 2006 року, не зважаючи на те, що в цьому місяці отримав від продажу власних алкогольних напоїв 2514400 грн., як комісіонер 2792200 грн., однак збір в сумах 25144 грн. і 27922 грн. з цих отриманих коштів (виручки) не сплатив.

На підставі висновків даного акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001052310/0 від 22.09.2006 року про визначення позивачу податкового зобов’язання зі збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства в сумі 53066 грн. і штрафних санкцій – 5476,60 грн., всього 58542,60 грн.

Позивач не оспорює наведених в акті перевірки обставин, але вважає, що отримані ним як комісіонером кошти не є його виручкою, а тому він не був зобов’язаний до сплати збору з 2792200 грн. Однак податкове повідомлення-рішення оскаржено ним в повному обсязі, тому що відповідачем не відокремлені суми збору з операцій продажу власної алкогольної продукції і продукції, яка продана у межах договору комісії.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно зі статтями 1- 3 Закону України № 587-ХІV від 09.04.1999 року "Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства" платниками збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства є суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності та підпорядкування, які реалізують у оптово-роздрібній торговельній мережі алкогольні напої та пиво; об’єктом оподаткування є виручка, одержана від реалізації у оптово-роздрібній торговельній мережі алкогольних напоїв та пива; ставка збору становить один відсоток від об’єкта оподаткування.

Однак ні вказаний Закон, ні Порядок справляння збору та використання коштів на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 587 від 15.07.2005 року (587-2005-п) , не визначають поняття виручки від реалізації у оптово-роздрібній торговельній мережі алкогольних напоїв та пива.

Разом з цим, діюче законодавство надає поняття виручки.

Так, з пункту 13 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 87 від 31.03.1999 року (z0391-99) (із змінами та доповненнями), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.06.1999 року за № 397/3690 (z0397-99) , пункту 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва" (у редакції Указу Президента № 746/99 від 28.06.1999 року (746/99) , із змінами) та підпунктом 6.2 пункту 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 290 від 29.11.1999 року (z0860-99) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 року за № 860/4153 (z0860-99) , слідує, що не є виручкою від реалізації продукції як доход суб’єкта підприємницької діяльності отримані комісіонером кошти, такі кошти є виручкою комітента.

Таким чином, кошти, отримані комісіонером від реалізації алкогольних напоїв та пива не є виручкою комісіонера. Такі кошти обліковуються як виручка комітента. Отже, при реалізації алкогольних напоїв та пива за договором комісії платником збору є не комісіонер, а комітент.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, згідно договору комісії № 90 від 01.09.2005 року позивач як комісіонер зобов’язався перед державним підприємством "Севастопольський виноробний завод" - комітентом, продати виноробну продукцію. Згідно ліцензії строком дії з 26.08.2003 року по 26.08.2008 року позивачу надано право оптової торгівлі алкогольними напоями. Актом здачі-приймання наданих послуг, податковими накладними підтверджено, що позивач в липні 2006 року надав державному підприємству "Севастопольський виноробний завод" послуги за договором комісії та придбав у цього заводу товар (алкогольні напої).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку, що з отриманих позивачем як комісіонером коштів в сумі 2792200 грн. він не був зобов’язаний сплачувати збір, ці кошти не є виручкою (об’єктом оподаткування) позивача.

Однак в зв’язку з тим, що позивач отримав кошти від продажу власної алкогольної продукції (виручку) в сумі 2514400 грн., з яких був зобов’язаний сплатити збір та подати до податкового органу розрахунок (податкову декларацію), але цього не зробив, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав правомірним донарахуванням відповідачем податку в сумі 25144 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 25% від суми заниження податкового зобов’язання та штрафних санкцій в сумі 170 грн. за неподання декларації.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги стосовно порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, а тому вони не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.04.2007 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.