Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Сенченко Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.04.2007 року

та постанову господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2006 року

у справі № А27/355 господарського суду Дніпропетровської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб"

до Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В листопаді 2006 року позивач – ЗАТ "Нікопольський завод безшовних труб "Ніко Т’юб" (правонаступником якого є ТОВ "Інтерпайп Ніко Тьюб") звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Нікопольської ОДПІ від 21.08.2006 року № 0000302307/0/31723, від 06.09.2006 року № 0000302307/1/34189, від 11.10.2006 року № 0000302307/2/23904.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2006 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.04.2007 року, позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, Нікопольська ОДПІ оскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами норм матеріального права, а саме, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі – Закон № 168/97-ВР (168/97-ВР) ), ставиться питання про скасування судових рішень судів попередніх інстанцій та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Позивач в запереченні на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без мін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Судами встановлено, що Нікопольською ОДПІ проведено виїзну позапланову перевірку ЗАТ "Нікопольський завод безшовних труб "Ніко Т’юб" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню на рахунок платника податку за червень 2006 року.

За результатами перевірки складено акт № 1449/237.30926972 від 16.08.2006 року, яким встановлено, що позивачем в порушення підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР до рядку 3 додатку 3 податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2006 року включені суми податку, які оплачені у травні 2006 року, а включені до складу податкового кредиту не тільки травня 2006 року, а й до складу податкового кредиту попередніх податкових звітних періодів.

На підставі висновків зазначеного акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.08.2006 року № 0000302307/0/31723, яким позивачу визначено суму завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2006 року в розмірі 1139631,58 грн.

За наслідками оскарження позивачем даного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку, його скарги залишені без задоволення, а відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 06.09.2006 року № 0000302307/1/34189, від 11.10.2006 року № 0000302307/2/23904.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків встановлений пунктом 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР.

Згідно підпункту 7.7.1 вказаної статті, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

В процесі перевірки Нікопольська ОДПІ не встановила порушень при формуванні позивачем в порядку, визначеному підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, сум податкового зобов’язання та податкового кредиту і визначення від’ємного значення за червень 2006 року.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Виходячи із системного аналізу наведених правових норм можна дійти висновку, що платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми податку на додану вартість, яку він фактично сплатив постачальникам товарів (послуг) у попередньому податковому періоді. При цьому наявність права на бюджетне відшкодування не залежить від того, коли у покупця товарів виникло зобов’язання перед постачальниками і було відображено в податковому кредиті платника податку.

Як встановлено в ході розгляду справи, ЗАТ "Нікопольський завод безшовних труб "Ніко Т’юб" була подана декларація з податку на додану вартість за червень 2006 року, а також розрахунок бюджетного відшкодування з вказівкою суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню в розмірі 4888842 грн. Саме вказана сума податку була сплачена позивачем продавцям у складі ціни товарів у травні 2006 року, що підтверджується доказами, які маються в матеріалах справи.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що позивач при розрахунку суми бюджетного відшкодування діяв у відповідності до вимог Закону № 168/97-ВР (168/97-ВР) , а відтак зменшення позивачу спірними податковими повідомленнями-рішеннями суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2006 року в розмірі 1139631,58 грн. було безпідставним.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги стосовно порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень, а тому вони не можуть бути підставою для їх зміни чи скасування.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.04.2007 року та постанову господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.