Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

за участю:

представника Генеральної прокуратури України – Коцури А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Білгород – Дністровської об’єднаної державної податкової інспекції

на постанову господарського суду Одеської області від 26 березня 2007 року

та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 21 червня 2007 року

у справі № 34-14/307-06-9306А

за позовом Білгород – Дністровської об’єднаної державної податкової інспекції

до Військової частини А 3955

за участю військової прокуратури Болградського гарнізону,

про стягнення заборгованості, -

Білгород – Дністровською ОДПІ було заявлено позов до Військової частини А 3338 про стягнення податкової заборгованості з податку власників транспортних засобів в сумі 19 587, 24 грн.

Під час розгляду справи первісного відповідача Військову частину А 3338 було замінено на належного відповідача – Військову частину А 3955.

Постановою господарського суду Одеської області від 26 березня 2007 року в позові відмовлено.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 21 червня 2007 року постанову господарського суду Одеської області від 26 березня 2007 року залишено без змін.

В касаційній скарзі Білгород – Дністровська ОДПІ, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову господарського суду Одеської області від 26 березня 2007 року та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 21 червня 2007 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В запереченні на касаційну скаргу Військова частина А 3955, посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій правомірно відмовили в задоволенні позову, тобто підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не має, просить залишити касаційну скаргу Білгород – Дністровською ОДПІ без задоволення, а постанову господарського суду Одеської області від 26 березня 2007 року та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 21 червня 2007 року - без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника Генеральної прокуратури України, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Білгород – Дністровська ОДПІ провела перевірку дотримання податкового та валютного законодавства відповідача за період з 01 січня 2001 року по 01 вересня 2003 року, за результатами якої було складено акт № 3922/2301-20 від 19 грудня 2003 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачу запропоновано надати розрахунки податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів за 2002 – 2003 років, донараховано податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів на 4 257, 75 грн., у тому числі за 2002 рік на суму 2 433, 00 грн., за 2003 рік на суму 1 824, 75 грн.

23 грудня 2003 року на підставі акта перевірки Білгород – Дністровська ОДПІ прийняла податкове повідомлення – рішення № 0005781702/0, яким визначила відповідачу суму податкового зобов’язання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів на суму 4 257, 75 грн. та застосувала суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2 128, 87 грн.

Білгород – Дністровською ОДПІ були складені акти № 1101/17-1 від 19 травня 2005 року та № 929/17-1 від 30 березня 2004 року.

В актах було встановлено факт несвоєчасного подання відповідачем розрахунків податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2005 та 2004 роки відповідно.

На підставі актів Білгород – Дністровською ОДПІ було прийняті податкові повідомлення – рішення № 0001551702/0 від 25 червня 2005 року та № 0001081702/0 від 30 березня 2004 року, якими до відповідача застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 170, 00 грн. кожним.

Білгород – Дністровська ОДПІ провела виїзну позапланову перевірку відповідача з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб, податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів за період з 01 вересня 2003 року по 31 грудня 2005 року, за результатами якої було складено акт № 1326/2320-07880889 від 26 травня 2006 року.

В акті перевірки запропоновано відповідачу надати розрахунки податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2004 та 2005 роки та донараховано податок в сумі 5 472, 00 грн.

Крім того, в акті перевірки було встановлено, що згідно даних облікової картки заборгованість відповідача станом на 31 грудня 2005 року складає 9 957, 69 грн., пеня – 1 081, 58 грн.

На підставі акта перевірки Білгород – Дністровська ОДПІ прийняла податкове повідомлення – рішення № 0000841702/0 від 07 червня 2006 року, яким відповідачу визначила суму податкового зобов’язання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в розмірі 8 548, 00 грн., у тому числі 5 472, 00 грн. – основний платіж та 3 076, 00 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що положення ст. 4 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" суперечать положенням ст. 14 Закону України "Про Збройні Сили України", які обидва є нормативно – правовими актами одного рівня правового регулювання, а згідно положень підпункту 4.4.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" рішення має прийматись на користь платника податку.

В той же час, відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) ставки, механізм справляння податків і зборів (обов’язкових платежів), за винятком особливих видів мита, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

В ч. 2 ст. 14 Закону України "Про Збройні Сили України" від 06 грудня 1991 року (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати від усіх видів податків. Цей Закон визначає функції, склад Збройних Сил України, правові засади їх організації, діяльності, дислокації, керівництва та управління ними і не відноситься до законів про оподаткування. Закон України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" від 11 грудня 1991 року (1963-12) встановлює податок з власників деяких наземних і водних транспортних засобів, самохідних машин і механізмів як джерело фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних шляхів загального користування та проведення природоохоронних заходів на водоймищах, тобто є спеціальним Законом з питань оподаткування податком з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, на момент виникнення спірних правовідносин не передбачав таких пільг для військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України.

Таким чином, суди попередніх інстанцій в результаті неправильного застосування норм матеріального права дійшли помилкового висновку про відсутність у відповідача обов’язку по сплаті податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та внаслідок цього не перевірили обґрунтованість позовних вимог.

Враховуючи те, що суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права могло призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, постанова господарського суду Одеської області від 26 березня 2007 року та ухвала Одеського апеляційного господарського суду від 21 червня 2007 року підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняте обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, ч. 2, ч. 4 ст. 227, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

Касаційну скаргу Білгород – Дністровської об’єднаної державної податкової інспекції задовольнити частково.

Постанову господарського суду Одеської області від 26 березня 2007 року та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 21 червня 2007 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.