Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу підприємства, заснованого на власності громадянина Мозамбіку "Алсіко Пал Отеро"

на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.11.2007 року

та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24.07.2007 року

у справі № 2а-129/07 Донецького окружного адміністративного суду

за позовом підприємства, заснованого на власності громадянина Мозамбіку "Алсіко Пал Отеро"

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька

за участю Прокуратури Ленінського району м. Донецька

про визнання недійсним акту індивідуальної дії – податкового повідомлення-рішення про відмову у бюджетному відшкодуванні з податку на додану вартість, -

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24.07.2007 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.11.2007 року, відмовлено в задоволенні позову підприємства, заснованого на власності громадянина Мозамбіку "Алсіко Пал Отеро" до ДПІ у Ленінському районі м. Донецька про визнання недійсним акту індивідуальної дії – податкового повідомлення-рішення від 27.02.2007 року № 0000252341/0 про відмову у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, підприємство, засноване на власності громадянина Мозамбіку "Алсіко Пал Отеро" оскаржило їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування судових рішень судів попередніх інстанцій та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідач в запереченні на касаційну скаргу просить залишити скаргу позивача без задоволення, а постановлені у справі судові рішення – без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Як встановлено судами, 18.01.2007 року позивачем до ДПІ у Ленінському районі м. Донецька подано податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2006 року, у якій відображено загальний обсяг поставки у сумі 751402 грн. (рядок 5 "Податкові зобов’язання"), суму податкових зобов’язань не визначено (рядок 9 "Податкові зобов’язання"), сума податкового кредиту складає 26237 грн. (рядок 17 "Податковий кредит") та сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню – 99706 грн. (рядок 25 "Податкові зобов’язання"). У цей же день позивачем податковому органу подано розрахунок суми бюджетного відшкодування – 99706 грн. та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі – Закон № 168/97-ВР (168/97-ВР) ) протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Відповідно до акту від 16.02.2007 року № 466/23-4/25095361 позапланової виїзної перевірки підприємства-позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень 2006 року встановлено, що підприємством заявлено до бюджетного відшкодування 99706 грн. при відсутності оподатковуваних операцій за останні 12 місяців – з грудня 2005 року по листопад 2006 року включно. Таким чином, згідно підпункту 7.7.11 пункту 7.7. статті 7 Закону № 168/97-ВР, підприємство "Алсіко Пал Отеро" не мало права на отримання бюджетного відшкодування за грудень 2006 року у сумі 99706 грн., оскільки не мало обсягів оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців. При цьому 12-ти місячний період був розрахований відповідачем з грудня 2005 року по листопад 2006 року.

Підпунктом 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачені дії податкового органу, якщо за наслідками документальної невиїзної перевірки (камеральної) або позапланової виїзної (документальної) перевірки податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації.

Зокрема, підпунктом "в" вказаної правової норми передбачено, що у разі з’ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

За наслідками перевірки позивача, ДПІ у Ленінському районі м. Донецька було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000252341/0 від 27.02.2007 року, яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування в сумі 99706 грн. у звітний період, за який подано декларацію.

Відповідно до підпункту "а" підпункту 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР не має права на отримання бюджетного відшкодування особа, яка мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів.

Колегія суддів погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, що грудень 2006 року, за наслідками якого позивач подав заяву про бюджетне відшкодування є звітним і не може входити до складу іншого звітного періоду – останніх 12 місяців, в даному випадку з грудня 2005 року по листопад 2006 року включно, які правомірно були взяті до уваги відповідачем як останні 12 місяців перед звітним при вирішенні питання щодо відмови у наданні бюджетного відшкодування.

За таких обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і відповідним чином застосували до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу підприємства, заснованого на власності громадянина Мозамбіку "Алсіко Пал Отеро" відхилити, а ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.11.2007 року та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24.07.2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.