Колегія суддів судової палати з розгляду справ за зверненнями юридичних осіб Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Бим М.Є. (доповідач), Гончар Л.Я., Матолича С.В., Харченка В.В., Черпіцької Л.Т.

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Міського комунального закладу культури "Дніпропетровська дитяча музична школа №12" на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2007 року у справі №А28/208-07 за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Міського комунального закладу культури "Дніпропетровська дитяча музична школа №12" про стягнення недоїмки зі сплати страхових внесків в сумі 498,54грн. та фінансових (штрафних) санкцій в сумі 12783грн., -

В березні 2007 року Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулось з позовом до суду про стягнення з Міського комунального закладу культури Дніпропетровської дитячої музичної школи № 12 недоїмки зі сплати страхових внесків в сумі 498,54 грн. та фінансових (штрафних) санкцій в сумі 12783,00 грн.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2007 року позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2007 року, постанова суду першої інстанції скасована. Позов задоволено частково. Стягнуто з Міського комунального закладу культури "Дніпропетровська дитяча музична школа №12" на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності недоїмку в сумі 498 грн. 54 коп. Позов в частині стягнення штрафних санкцій в сумі 12783, 00 грн. залишити без розгляду.

В касаційній скарзі Міський комунальний заклад культури "Дніпропетровська дитяча музична школа №12" просить скасувати зазначене вище судове рішення суду апеляційної інстанції в частині стягнення недоїмки в сумі 498 грн. 54 коп., в решті постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення, як законне та обґрунтоване, без змін.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як встановлено судом, Міський комунальний заклад культури "Дніпропетровська дитяча музична школа № 12" зареєстрований як платник страхових внесків (страхувальник) згідно заяви від 26.12.2001р. у Жовтневій районній виконавчій дирекції обласного відділення Фонду за реєстраційним номером № 120020002072.

Згідно п.2 ч.2 ст.27 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" від 18.01.2001 р. № 2240 страхувальник зобов’язаний нараховувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Згідно ст. 57 Закону України "Про освіту" від 23.12.1991 р. № 1060, держава забезпечує педагогічним і науково-педагогічним працівникам ряд гарантій, в тому числі надбавку за вислугу років щомісячно у відсотках до посадового окладу (ставки заробітної плати) залежно від стажу педагогічної роботи у таких розмірах: понад 3 роки - 10 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків; та допомогу на оздоровлення.

Відповідно до умов ст.21 Закону України №2240 та ст. 1 Закону України №2213 базою для здійснення нарахувань страхових внесків до Фонду є суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995р. (108/95-ВР) №108/95 (далі – Закон України №108/95) та підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб відповідно до вимог Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003р. (889-15) №889 (далі Закон України №889).

Згідно ст. 2 Закону України №108/95 та п.п. 2.2.2, 2.3.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004р. №5 (z0114-04) , зазначені виплати (надбавка за вислугу років допомога на оздоровлення – далі виплати) відносяться до фонду оплати праці.

Відповідно до приписів п.п. 4.2.1 та 4.4 Закону України №889 (889-15) вказані виплати включаються до складу загального місячного оподаткованого доходу та є базою (об’єктом) для нарахування збору до Пенсійного фонду України і внесків до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Для забезпечення виконання зазначеного Закону прийнято Закон України "Про реструктуризацію заборгованості виплат, передбачених ст..57 Закону України "Про освіту" (1060-12) від 23.12.1991 р. № 1060 педагогічним, науково - педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів" від 09.09.2004р.№ 1994, який регулює правовідносини що склалися у зв’язку з не фінансуванням з бюджету виплат, передбачених статтею 57 Закону України "Про освіту". Постановою Кабінету Міністрів від 19.09.2005р. № 934 "Про реалізацію Закону України "Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених статтею 57 Закону України " (934-2005-п) Про освіту" педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів" затверджений Порядок погашення кредиторської заборгованості державного бюджету педагогічним і науково-педагогічним працівникам навчальних закладів та установ освіти з виплати надбавки за вислугу років та допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки, п. 4 якої передбачено, що відрахування, передбачені законодавством, з виплат здійснюються в установленому порядку. Постановою Кабінету Міністрів від 25.05.2006 р. № 745 (745-2006-п) "Про деякі питання пов’язані із сплатою страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування", яка є чинною з 02.06.2006 р. доповнено Порядок погашення кредиторської заборгованості державного бюджету педагогічним і науково-педагогічним працівникам навчальних закладів та установ освіти з виплати надбавки за вислугу років та допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки, № 934, згідно якої на суми виплат, які нараховані і виплачені у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів № 934 від 19.09.2005 р. (934-2005-п) , страхові внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням не нараховуються починаючи з 02.06.2006р.

Плановою перевіркою, проведеною позивачем 23.02.2007 року, за результатами якої складено акт від 23.02.2007 р. № 38 вбачається, що відповідач в травні 2006 р. не перерахував страхові внески до Фонду в сумі 498,54 грн., що складає нарахування з заробітної плати у сумі 12783,00 грн.

Згідно п. 4 ч.1 ст. 30 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" за неповну сплату страхових внесків на страхувальника накладається штраф у розмірі прихованої (заниженої) суми заробітної плати, на яку, відповідно до цього Закону, нараховуються страхові внески, а в разі повторного порушення - у трикратному розмірі зазначеної суми.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 139/02 від 03.03.2007р., у зв’язку з неповною сплатою страхових внесків Міському комунальному закладу культури "Дніпропетровська дитяча музична школа №12" нараховано 498,54 грн. недоїмки та застосовано штрафні санкції в розмірі заниженої суми заробітної плати - 12783,00 грн.

Дане рішення не скасовано та не визнано нечинним у встановленому законом порядку.

Також слід зазначити, що з постанови правління Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 09.04.2004р. №10, вбачається, що заступник директора виконавчої дирекції Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Терещенко А.Б. станом на 02.02.2007р. був наділений повноваженнями щодо видачі довіреності директору Жовтневої районної виконавчої дирекції Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Шиповій Т.І. на представництво інтересів позивача у суді та подання позову від імені позивача.

Однак, зміст довіреності від 02.02.2007 р. № 07-08/488, на підставі якої діяла особа що подала позов, свідчить, що Шипова Т.І. уповноважена подавати позовні заяви та представляти інтереси обласного відділення Фонду у справах щодо стягнення зі страхувальників недоїмки по коштах Фонду. Повноважень на подання позову щодо стягнення штрафних санкцій довіреність не містить.

Оскільки позов в частині стягнення штрафних санкцій було пред’явлено не уповноваженою на це особою, то суд апеляційної інстанції правомірно на підставі п.2 ч.1 ст. 155 КАС України залишив позов в цій частині без розгляду.

Крім того, позивач не оскаржував постанову суду апеляційної інстанції, а отже погодився з висновком суду апеляційної інстанції, щодо відсутності у представника позивача повноважень пред’являти позов про стягнення штрафних санкцій, про що і вказав в запереченнях на касаційну скаргу.

За наведених вище обставин апеляційний суд дійшов вірного висновку про необхідність стягнення з відповідача недоїмки в сумі 498 грн. 54 коп.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що апеляційним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч.3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Міського комунального закладу культури "Дніпропетровська дитяча музична школа №12" відхилити, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2007 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, у строки та порядку, визначених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.