Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

за участю:

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі

на ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 22 лютого 2007 року

та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 25 квітня 2007 року

у справі № 22-а-2/07

за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі

до Дочірнього підприємства "Імідж Холдінг" акціонерної компанії "Імідж Холдінг АпС"

про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки, -

У лютому 2007 року СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі звернулась до суду з поданням про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки ДП "Імідж Холдінг" акціонерної компанії "Імідж Холдінг АпС" та зобов’язання посадових осіб ДП "Імідж Холдінг" акціонерної компанії "Імідж Холдінг АпС" надати для проведення позапланової виїзної перевірки всі наявні документи, що стосуються сплати збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства по реалізації алкогольної продукції з 27 червня 2006 року.

Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 22 лютого 2007 року подання було повернуто заявнику.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 25 квітня 2007 року ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 22 лютого 2007 року залишено без змін.

В касаційній скарзі СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 22 лютого 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 25 квітня 2007 року, направити справу для продовження розгляду по суті.

Заслухавши доповідь судді – доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, повертаючи позовну заяву на підставі п. 6 ч. 3 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України, виходив з того, що дана справа підлягає розгляду господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , а тому вона не підсудна Запорізькому районному суду Запорізької області, як адміністративному суду.

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

З 01 вересня 2005 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України (2747-15) .

Відповідно до п. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Аналіз положень п. 8 ст. 3, ст. 104, ч. 4 ст. 50 Кодексу адміністративного судочинства України свідчить, що суб’єкт владних повноважень може звернутись до суду з адміністративним позов лише у випадках, передбачених законодавством.

В ст. 111 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" передбачено, що позапланова виїзна перевірка платника податку може здійснюватись лише на підставі рішення суду.

Органи державної податкової служби можуть звертатись до суду з позовами про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки.

Отже, даний спір є адміністративним.

Згідно абзацу першого п. 6 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

В ст. 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб’єктами підприємницької діяльності.

Відповідно до ст. 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідачами є підприємства та організації, яким пред’явлено позовну вимогу.

Таким чином, справи за позовами органів державної податкової служби про надання дозволу на проведення позапланової підприємства є адміністративними, які були підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) і мали розглядатись місцевими господарськими судами до початку діяльності окружних адміністративних судів.

При цьому посилання СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі на те, що підвідомчість цих справ не була чітко визначена в ст. 12, а також в ст. 2 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням того, що в ст. 111 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" не передбачено, що дана справа має вирішуватись господарським судом, не беруться колегією суддів до уваги з огляду на те, що відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України ю рисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) в процесуальному законодавстві не було передбачено іншого порядку судового провадження для цих справ.

З огляду на викладене суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, правомірно на п. 6 ч. 3 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України повернув позовну заяву.

Згідно ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Запорізького районного суду Запорізької області від 22 лютого 2007 року та ухвала Апеляційного суду Запорізької області від 25 квітня 2007 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі залишити без задоволення, а ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 22 лютого 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 25 квітня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.