Колегія суддів судової палати з розгляду справ за зверненнями юридичних осіб Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Бим М.Є. (доповідач), Гончар Л.Я., Матолича С.В., Харченка В.В., Черпіцької Л.Т.

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову господарського суду Херсонської області від 19 липня 2007 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2008 року у справі №7/223-АП-07 за позовом Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до закритого акціонерного товариства "Салют" про стягнення 4626,88грн. адміністративно-господарських санкцій, -

У травні 2007 року Херсонське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до закритого акціонерного товариства "Салют" про стягнення 4626,88грн. адміністративно-господарських санкцій.

Постановою господарського суду Херсонської області від 19 липня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2008 року, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі Херсонське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів просить скасувати зазначені вище судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 року № 875-ХП, зі змінами та доповненнями, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів (далі підприємств) у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

При цьому виходячи з положень ч.5 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

В силу ч. 3 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", підприємства, установи, організації самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Підприємства, установи, організації в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Судом встановлено, що згідно з наданою державною статистичною звітністю, затвердженою Наказом Міністерства праці України від 29.12.2004 року № 338, (форма №10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік", встановлений Законом норматив в ЗАТ "Салют" в 2006 році не виконано - при нормативі працевлаштування 4 особи, фактично працювало 3 інваліда.

У зв'язку з невиконанням встановленого ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" нормативу, в силу дії ст.20 зазначеного Закону, п.2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 (70-2007-п) (далі - Порядок), відповідач був зобов'язаний самостійно в строк до 15 квітня 2007 року сплатити в дохід Державного бюджету на рахунок Державного казначейства адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, що для підприємства відповідача складає 4626,88 грн.

Згідно з ч.2 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", вищевказаним Порядком та Порядком нарахування пені та її сплати, затвердженим Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 року № 223 (z0552-07) порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річної облікової ставки Національного банку України за кожен календарний день прострочення, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до абзацу 3 ст. 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", здійснення пошуку підходящої роботи для інвалідів, які бажають працювати, покладено на державні служби зайнятості.

Однак, чинним законодавством України не покладено на підприємства обов'язок по виявленню працездатних інвалідів, що бажають працювати, а обов'язок самостійно здійснити працевлаштування інвалідів не є тотожним з обов'язком по здійсненню пошуку бажаючих працювати інвалідів, і може бути виконаний лише у випадку звернення інвалідів (чи то їх направлення центром зайнятості) до підприємства з вимогою надати роботу (відповідно до рекомендацій МСЕК, кваліфікації та побажань інваліда).

Як вбачається з матеріалів справи, ЗАТ "Салют" надавало в 2006 році щомісячну звітність до Генічеського центру зайнятості про наявність вакансій для інвалідів, інформувало органи працевлаштування про створення робочих місць відповідно до встановленого нормативу.

Таким чином, суди дійшли правильного висновку про те, що відповідачем вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) виконані та вжито всіх можливих заходів з метою працевлаштування інвалідів.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч.3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відхилити, а постанову господарського суду Херсонської області від 19 липня 2007 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2008 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, у строки та порядку, визначених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.