КОСОБА_1егія суддів судової палати з розгляду справ за зверненнями юридичних осіб Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Бим М.Є. (доповідач), Гончар Л.Я., МатОСОБА_1ича С.В., Харченка В.В., Черпіцької Л.Т.

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 січня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2008 року у справі №2-а-182/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації про зобов'язання вчинити дії, -

У жовтні 2007 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації, в якому просила визнати дії відповідача з недонарахування і невиплати в 2007 році щорічної допомоги, передбаченої ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту", як інваліду війни незаконними, та зобов'язати виплатити щорічну одноразову допомогу, передбачену ст. 13 "Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту".

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 16 січня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2008 року, позов задовОСОБА_1ено.

В касаційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації просить скасувати зазначені вище судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задовОСОБА_1енні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, кОСОБА_1егія суддів вважає, що касаційна скарга задовОСОБА_1енню не підлягає виходячи з наступного.

Як встановлено судом, позивачка є інвалідом війни 2 групи, у зв'язку з чим та відповідно до вимог ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на отримання одноразової грошової допомоги до 5 травня в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , мінімальна пенсія за віком станом на 01.04.2007 року встановлена в розмірі 410,06 грн.

Статтею 2 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлено, що законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України; права та пільги для ветеранів війни, встановлені раніше законодавством України, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни; нормативні акти органів державної влади, які обмежують права і пільги ветеранів, передбачені цим законом, є недійсними.

Фактично позивачка отримала від Управління праці та соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації Луганської області: у 2007 році - 360 грн. При цьому відповідач керувався пОСОБА_1оженнями ст. 29 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік".

Однак, Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 року, визнано таким, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) , такі пОСОБА_1оження Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) : - статті 29, за якою у 2007 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) здійснюється у розмірі, зокрема для інвалідів війни 2 групи - 360 гривень.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1,3 частині 2 статті 6, частині 2 статті 8, частині 2 статті 19, статтями 21, 22, пункту 1 частини 2 статті 92, частинами 1 та 2, 3 статті 95 Конституції України

Тобто, Верховна Рада України не має повноважень, при прийнятті Закону про Державний бюджет України на відповідний рік, включати до нього пОСОБА_1оження про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що виплата одноразової щорічної допомоги у 2007 році здійснена відповідачем з порушенням норм спеціального закону, а тому підставно задовОСОБА_1ьнили позов.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч.3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, кОСОБА_1егія суддів, -

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації відхилити, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 січня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2008 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прогОСОБА_1ошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, у строки та порядку, визначених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.