Колегія суддів судової палати з розгляду справ за зверненнями юридичних осіб Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Бим М.Є. (доповідач), Гончар Л.Я., Матолича С.В., Харченка В.В., Черпіцької Л.Т.

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2008 року у справі №2а-6318/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська про зобов'язання зробити перерахунок пенсії, -

У лютому 2008 року гр. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління ПФУ в Артемівському районі м. Луганська про визнання дій Управління неправомірними та зобов'язання провести перерахунок пенсії.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2008 року, позов задоволено.

В касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська просить скасувати зазначені вище судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як встановлено судом, позивач є громадянином, який постраждав в наслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, має 3 групу інвалідності по захворюванню, пов'язаному із роботами по ліквідації Чорнобильської аварії.

Відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" розмір пенсії для інвалідів 3 групи, призначеної у відповідності з цим Законом повинен бути не нижче 6 мінімальних пенсій за віком, а відповідно до ст. 50 цього ж Закону зазначеній категорії громадян виплачується додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, яка не може бути меншою за прожитковий мінімум для непрацездатних осіб. Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" (2017-14) (далі ЗУ №2017 від 05.10.2000р.), визначаються правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України (254к/96-ВР) та законами України - основних соціальних гарантій.

Відповідно до норм ст.ст. 5, 6 ЗУ № 2017, основним державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, на підставі якого встановлюються та визначаються державні гарантії та стандарти в усіх сферах життєдіяльності населення, в тому числі й щодо дотримання соціальних гарантій та стандартів підтримки інвалідів, осіб похилого віку. Статтею 17 ЗУ № 2017 основні державні соціальні гарантії встановлюються законами України, з метою забезпечення конституційних прав громадян на достатній життєвий рівень - до таких гарантій віднесено і мінімальний розмір пенсії за віком та мінімальний розмір заробітної плати, - які не можуть бути меншими від прожиткового мінімуму встановленого законом.

Згідно ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір як пенсії, так і додаткової пенсії починаючи з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Статтею 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" в редакції з 28 березня 2007 року прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн. 06 коп.; 415 грн. 11 коп.

Згідно ч.2 ст. 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Стаття 46 Конституції України, гарантує громадянам право на соціальний захист.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

За таких обставин суди дійшли правильного висновку про те, що для позивача як особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи із розмірів прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно ч.3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська відхилити, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2008 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, у строки та порядку, визначених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.