Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Бим М.Є., Васильченко Н.В., Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Матолича С.В.,

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Тім Превент-Україна" на постанову господарського суду Чернігівської області від 19 листопада 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2009 року у справі №13/173а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Тім Превент-Україна" до Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду про визнання недійсним рішення, зобов’язання надати дозвіл та стягнення моральної шкоди, -

У червні 2007 року товариство з обмеженою відповідальністю "Тім Превент-Україна" звернулося в суд з позовом до Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду, в якому просило: визнати недійсним рішення відповідача про відмову у видачі дозволу на початок виконання робіт підвищеної небезпеки; зобов’язати відповідача надати дозвіл №1363.30.07-74.30.0; стягнути з відповідача 10000,00 грн. моральної шкоди.

Постановою господарського суду Чернігівської області від 19 листопада 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2009 року, відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Справа № К-12172/09 Доповідач: Леонтович К.Г.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями товариство з обмеженою відповідальністю "Тім Превент-Україна" звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 08 травня 2007 року позивачу наданий дозвіл на початок виконання роботи підвищеної небезпеки № 1363,07.30-74.30.0 на підставі заяви власника від 20 квітня 2007 року №24 та висновку експертизи Східного ЕТЦ від 16 квітня 2007 року №63.2.04-0910.07.

08.05.2007 року відповідачем отримана доповідна записка від начальника ДП "Кіровоградський експертно-технічний центр", в якій повідомлено про проведення експертизи для позивача працівниками центру, які з березня 2007 року працюють державними інспекторами.

11.05.2007 року відповідачем на підставі наказу № 19 створена комісія для перевірки відповідності дійсності інформації, наведеної у висновку експертизи Східного ЕТЦ від 16.04.2007 року № 63.2.04-0910.07.

До позивача 14.05.2007 року була направлена перевірка у складі комісії, що створена за наказом № 19 від 11.05.2007 року.

За результатами перевірки, 14.05.2007 року була складена Довідка, якою зафіксовано та встановлено низький рівень висновку експертизи № 63.2.04-0910.07. та зазначено недоліки, а саме: допущені довільні трактування та висновки, які не відповідають реальному стану справ, відсутні посвідчення про атестацію експертів, відсутні підтверджуючі документи щодо залучення технічних експертів, відсутні організаційно-методичні документи щодо технічних оглядів та експертного обстеження для складання програм експертних обстежень та інше.

18.05.2007 року відповідач листом №01/3134 повідомив про це позивача та зазначив, що висновок експертизи не може вважатись, як такий, що підтверджує спроможність підприємства забезпечити додержання вимог законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки під час виконання заявлених робіт та не може бути підставою для видачі дозволу. Цим же листом відповідач повідомив позивача, що питання видачі Дозволу буде вирішене після надання Комітету висновку експертизи, який би однозначно підтверджував спроможність виконання підприємством позивача заявлених робіт підвищеної небезпеки з додержанням вимог законодавства з охорони праці.

18.06.2007 року відповідачем виданий наказ № 134 про анулювання дозволу № 1363.07.30-74.30.0 від 08.05.2007 року на підставі п. 12 ст. 7 Закону України "Про дозвільну систему в сфері господарської діяльності".

Відповідно до наданої відповідачем довідки № 01/02-03/8393 від 16.11.2007 року, інформація про анулювання дозволу за №1363.07.30-74.30.0 була розміщена на офіційному веб-сайті Держгірпромнагляду 25.06.2007 року.

07.09.2007 року позивач звернувся до відповідача із заявою № 104 на одержання дозволу з переліком робіт та додатком до заяви надав висновок експертизи № 63.2.04-2396.07 від 04.09.2007 року, виконаний Східним ЕТЦ.

17.09.2007 року позивачу наданий Дозвіл на початок виконання роботи підвищеної небезпеки №2734.07.30-74.30.0 на підставі заяви власника від 11.09. 2007 року.

Дозвіл №2734.07.30-74.30.0 виданий на підставі висновку експертизи Східного ЕТЦ від 04.09.2007 року № 63.2.04-2396.07..

Висновок Східного ЕТЦ від 04.09.2007 року № 63.2.04-2396.07 свідчить про те, що останній розроблений на заміну висновку експертизи Східного ЕТЦ від 16.04.2007 року № 63.2.04-0910.07 за результатами повторної експертизи підприємства позивача. Окрім того, як зазначено у висновку № 63.2.04-2396.07 від 04.09.2007 року повторну експертизу проведено за результатами перевірки Територіальним управлінням Держгірпромнагляду в Чернігівській області достовірної інформації, викладеної у висновку ДП "Східний експертно-технічний центр" №63.2.04-0910.07.

Метою повторної перевірки була оцінка спроможності підприємства позивача, а саме його випробувальної лабораторії додержуватись вимог нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки в процесі проведення робіт з підвищеної небезпеки.

Судами встановлено, що обидва експертні висновки (від 16.04.2007 року та від 04.09.2007 року) проведені на підставі заявок на експертну оцінку підприємства позивача, однак мають різні переліки заявлених робіт, які й оцінювалися експертною установою.

З урахуванням поданої заяви позивача зроблений висновок експертною установою Східним ЕТЦ від 04.09.2007 року № 63.2.04-2396.07.

Суди попередніх інстанцій дійшли до вірного висновку про відсутність підстав задоволення позовних вимог щодо визнання незаконним рішення відповідача про анулювання дозволу № 1363.07.30-74.30.0 від 08.05.2007 року та стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 10000 грн. з наступних підстав.

Позивач скористався правом отримання дозволу на підставі заяви від 11.09. 2007 року, в зв'язку з чим відповідачем 17.09.2007 року, позивачу наданий Дозвіл на початок виконання роботи підвищеної небезпеки №2734.07.30-74.30.0.

Отримання двох дозволів на одні й ті самі, заявлені позивачем види робіт, чинним законодавством не передбачено.

Відповідач відповідно до Постанови КМУ № 1640 від 23.11.2006 року (1640-2006-п) є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з промислової безпеки, охорони праці, державного гірничого нагляду та державного регулювання у сфері безпечного поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 цього Положення встановлено, що Держгірпромнагляд у своїй діяльності керується Конституцією України (254к/96-ВР) та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) та законів України, актами Кабінету Міністрів України та цим Положенням.

Повноваження відповідача щодо видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки встановлені п. 4. пп. 19 Положення, право на скасування або припиняти дії виданих дозволів та ліцензій п. 5 пп. 4 Положення про Держгірпромнагляд, затверджений Постановою КМУ №1640 від 23.11.2006 (1640-2006-п) року.

Приписами п.14 Порядку видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами (далі - Порядок), затвердженого Постановою КМУ від 15.10.2003 року № 1631 (1631-2003-п) зі змінами по Постанові КМУ № 313 від 11.03.2004 року (313-2004-п) , встановлено, що державний нагляд за додержанням умов дозволу здійснюють посадові особи Держнаглядохоронпраці або його територіальні органи шляхом проведення перевірок в установленому законодавством порядку.

Пунктами 16, 17 Порядку (1631-2003-п) передбачено, що дозвіл може бути анульовано наказом органу, який його видав, та вилучений у суб'єкта господарської діяльності на підставі письмового повідомлення у разі, в тому числі й виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих суб'єктом господарської діяльності для одержання дозволу.

Такими документами, виходячи зі змісту п. 4 Порядку (1631-2003-п) є заява та експертний висновок.

Приписами п. 1 ст. 4 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" №2806 встановлено, що виключно законами, які регулюють відносини, пов'язані з одержанням документів дозвільного характеру, встановлюється: необхідність одержання документа дозвільного характеру; дозвільний орган, уповноважений видавати документ дозвільного характеру; платність або безоплатність видачі документа дозвільного характеру; строк прийняття рішення про видачу або відмову у видачі документа дозвільного характеру; вичерпний перелік підстав для відмови у видачі та анулювання документа дозвільного характеру; можливість набуття суб'єктом господарювання права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності за декларативним принципом.

Відповідно до п. 2 ст. 4 Закону №2806 Порядок видачі документів дозвільного характеру центральними органами виконавчої влади установлюється Кабінетом Міністрів України за поданням відповідного дозвільного органу, погодженим з уповноваженим органом й такий порядок має передбачати, зокрема, вичерпний перелік документів, які необхідно подати суб'єкту господарювання для одержання документа дозвільного характеру, та строк дії документа дозвільного характеру або необмеженість строку його дії.

Разом з тим, спеціального Закону щодо порядку видачі та анулюванню таких дозволів саме для Держгірпромнагляду законодавчою владою не прийнято, а Постанова КМУ №1631 від 15.10.2003 року (1631-2003-п) зі змінами по Постанові КМУ № 313 від 11.03.2004 року (313-2004-п) є чинною на момент розгляду справи.

Відсутність встановленого спеціальним законом порядку та підстав для анулювання дозволів виданих раніше відповідачем, в тому числі в разі подання недостовірних відомостей при отриманні дозвільного документу, створює перешкоди у виконанні покладених на відповідача державних функцій, що по собі унеможливлює застосовування превентивних мір до суб'єктів господарських відносин у сфері безпеки та охорони праці, здійснення нагляду та контролю за підприємствами з небезпечними умовами праці та забезпечення виконання органами виконавчої влади, суб'єктами господарювання і працівниками вимог законів та інших нормативно-правових актів, які регулюють питання промислової безпеки і безпеки праці в процесі трудової діяльності.

Право видачі та анулювання дозвільного документу для відповідача, встановлено Постановою № 1631 (1631-2003-п) , а тому лише відповідач, як центральний дозвільний орган мав право анулювати виданий ним позивачу дозвіл на підставі ч. 12 ст. 7, ст. 1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли до вірного висновку, що застосування відповідачем п. 12 ст. 7 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" при прийнятті наказу № 134 від 18.06.2007 року про анулювання дозволу № 1363.07.30-74.30.0. від 08.05.2007 року було правомірним.

Згідно ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Тім Превент-Україна" –відхилити.

Постанову господарського суду Чернігівської області від 19 листопада 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2009 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав передбачених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.