Колегія суддів судової палати з розгляду справ за зверненнями юридичних осіб Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Бим М.Є. (доповідач), Гончар Л.Я., Матолича С.В., Харченка В.В., Черпіцької Л.Т.

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Дебальцевської міської ради на постанову Дебальцевського міського суду Донецької області від 23 квітня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2008 року у справі №2а-92/2008 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дебальцевської міської ради про визнання неправомірною відмови у виплаті грошової допомоги, -

У березні 2008 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Дебальцевської міської ради про визнання неправомірною відмови у виплаті допомоги на оздоровлення відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту".

Постановою Дебальцевського міського суду Донецької області від 23 квітня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2008 року, позов задоволено.

В касаційній скарзі скаргою Управління праці та соціального захисту населення Дебальцевської міської ради просить скасувати зазначені вище судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як встановлено судом, позивачка має статус інваліда 3 групи та має право на пільги, встановлені для ветеранів війни - учасників бойових дій, передбачені ч.5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а саме, на щорічну разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.

Згідно ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, який визначено законом.

Статтею 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" в редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про Держаний бюджет України на 2007рік" встановлено для осіб, які втратили працездатність, прожитковий мінімум з 01 квітня 2007 року в розмірі 410 грн. 06 коп.

Отже, позивачка повинна була отримати разову грошову допомогу в сумі 2870 грн. 42 коп. (410 грн.06 коп. х 7).

Відповідачем виплачена позивачці разова грошова допомога у розмірі - 300 грн., а тому розмір недоотриманої разової грошової допомоги позивачем становить 2570 грн. 42 коп. (2870 грн. 42 коп. - 300 грн. = 2570 грн. 42 коп.).

Обмеження даних виплат встановлені на 2007 рік Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) .

Проте, Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) положення ст. 29 Закону України № 489-V - визнані неконституційними.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1,3 частині 2 статті 6, частині 2 статті 8, частині 2 статті 19, статтями 21, 22, пункту 1 частини 2 статті 92, частинами 1 та 2, 3 статті 95 Конституції України

Тобто, Верховна Рада України не має повноважень, при прийнятті Закону про Державний бюджет України на відповідний рік, включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

Враховуючи наведене, суди дійшли правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч.3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Дебальцевської міської ради відхилити, а постанову Дебальцевського міського суду Донецької області від 23 квітня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2008 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, у строки та порядку, визначених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.