Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

при секретарі: Рустам’яні Е.А.,

за участю представників:

від позивача –Зайоми О.А.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ДПА України на постанову Господарського суду м. Києва від 19.07.2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2006 року по справі № 11/233-А за позовом ТОВ "Київська правнича компанія"до ДПА України про визнання наказу недійсним та зобов’язання вчинити дії.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

Постановою Господарського суду м. Києва від 19.07.2006 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2006 року, позовні вимоги ТОВ "Київська правнича компанія"до ДПА України про визнання наказу недійсним та зобов’язання вчинити дії –задоволено частково, визнано таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили – Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) (пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5) наказ ДПА України від 12.10.2005 № 448 (z1323-05) , зареєстрований у Міністерстві юстиції України 02.11.2005 за № 1323/11603 (z1323-05) "Про затвердження Змін до форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затверджених наказом ДПА України від 29.03.2003 № 143 (z0271-03) "в частині визначення порядку розрахунку суми перерахованих коштів та/або вартості переданих товарів (виконаних робіт, наданих послуг), яка може бути віднесена до складу валових витрат платника податку згідно з підпунктом 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", визначеного у другому рядку Додатку Р2 до рядка 04.8 декларації "Витрати на добровільне перерахування коштів, передачу товарів (виконання робіт, надання послуг)", а саме: "Частина суми, зазначеної у рядку В, що не перевищує суми (А X 0,05), зменшена на суму (Ах 0,02)".

Зобов’язано Державну податкову адміністрацію України привести порядок розрахунку суми перерахованих коштів та/або вартості переданих товарів (виконаних робіт, наданих послуг), яка може бути віднесена до складу валових витрат платника податку згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , визначений у другому рядку Додатку Р2 до рядка 04.8 декларації "Витрати на добровільне перерахування коштів, передачу товарів (виконання робіт, надання послуг)"у відповідність до підпункту 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

В решті позову щодо визнання зазначеного наказу незаконним відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями, відповідач 17.11.2006 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 08.06.2007 року прийняв її до провадження суду.

В касаційній скарзі ДПА України просить скасувати судові рішення та постановити нове –про відмову в позові посилаючись на неповне встановлення судами обставин у справі та неправильне застосування норм матеріального права.

Так, податкова інспекція вважає, що судами неправомірно визнали таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили наказ ДПА України від 12.10.2005 № 448 (z1323-05) , оскільки, на думку відповідача, додаток Р2 до рядка 04.8 декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженої Наказом №143 (z0271-03) із змінами та доповненнями, відповідає діючій редакції підпункту 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно ч.2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення –без змін з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом ДПА України від 12.10.2005 за № 448 "Про затвердження змін до форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку складання декларації з податку на прибуток, затверджених наказом ДПА України від 29.03.2003 № 143" (z1323-05) , зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02.11.2005 за №1323/11603 (z1323-05) , внесено зміни, зокрема, до порядку заповнення рядка 04.8 декларації з податку на прибуток підприємства "Витрати на добровільне перерахування коштів, передачу товарів (виконання робіт, надання послуг)", розшифровка якого викладається в додатку Р2 до декларації.

У першому рядку додатку Р2 вказується загальна сума витрат платника на добровільне перерахування коштів, передачу товарів (виконання робіт, надання послуг), що включаються до складу валових витрат, яка визначається як сума показників пронумерованих рядків 1, 2, 3, 4, 5 додатку Р2.

Зокрема, у рядку 1 додатку зазначається частина суми, зазначеної у рядку В, що не перевищу суми (А х 0,05), зменшена на суму (А х 0,02).

У свою чергу в рядку В додатку вказується сума перерахованих коштів та/або вартість переданих товарів (виконаних робіт, наданих послуг), у тому числі (сума рядків В1 та В2 додатку):

- до Державного бюджету України або бюджетів місцевого самоврядування (підпункт 5.2.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , рядок В1 додатку);

- до неприбуткових організацій, визначених у пункті 7.11 Закону (334/94-ВР) , а також суми коштів, що перераховані юридичним особам –засновникам постійно діючого третейського суду (підпункт 5.2.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , рядок В2 додатку).

При цьому у рядку 1 додатку, за наведеним в ньому алгоритмом розрахунку, вказується сума перерахованих коштів та/або вартість переданих товарів (виконаних робіт, наданих послуг), у тому числі до Державного бюджету України або бюджетів місцевого самоврядування, до неприбуткових організацій, а також суми коштів, що перераховані юридичними особам –засновникам постійно діючого третейського суду згідно з підпунктом 5.2.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , що не перевищує суми: оподатковуваний прибуток попереднього звітного року х 0,05 (тобто 5 %), зменшена на суму: оподатковуваний прибуток попереднього звітного року х 0,02 (тобто на 2 %) .

Разом з тим, підпунктом 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції на момент затвердження форми декларації з цього податку) встановлено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми коштів або вартість товарів (робіт, послуг), добровільно перераховані (передані) протягом звітного року до Державного бюджету України або бюджетів місцевого самоврядування, до неприбуткових організацій, визначених у пункті 7.11 статті 7 цього Закону, суми коштів, що перераховані юридичним особам, у тому числі неприбутковим організаціям засновникам постійно діючого третейського суду у розмірі, що перевищує два відсотки, але не більше п’яти відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного року, за винятком внесків, передбачених підпунктом 5.6.2 пункту 5.6 цієї статті, та внесків, передбачених підпунктом 5.2.17 цього пункту.

Таким чином, законодавцем в зазначеній нормі закону закріплено право платника податку віднести до валових витрат витрати в сумі, яка у грошовому та процентному вимірі перевищує два відсотки оподатковуваного прибутку попереднього звітного року на будь-яку суму, але в цілому не може перевищувати п’яти відсотків від оподатковуваного прибутку попереднього звітного року.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції, з яким погодилась колегія апеляційного суду, правильно визнав порядок заповнення додатку Р2 до рядка 04.8 декларації з податку на прибуток підприємства, встановлений спірним наказом ДПА України, таким, що фактично зменшує суму витрат, які можуть бути віднесені до складу валових відповідно до пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"і обмежує відповідне право платника податку.

Порядок складання декларації з податку на прибуток підприємства, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 № 143 (z0271-03) та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 8 квітня 2003 року за № 271/7592 (z0271-03) (з подальшими змінами та доповненнями, в т. ч. внесеними наказом № 448 (z1323-05) ) було розроблено на підставі та на виконання норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) з урахуванням, зокрема, Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та держаними цільовими фондами".

Тобто, даний Порядок не може встановлювати порядок визначення показників декларації, який суперечить Закону, на підставі якого його розроблено.

Однак, якщо керуватися методикою розрахунку, визначною додатком Р2 декларації, то при фактичних відповідних витратах платника податку за підсумками року в розмірі 3 % до складу валових підлягала б віднесенню сума (за вирахуванням 2%, як це визначено ДПА України), яка становить 1 %, що також суперечить визначеному Законом показнику.

З огляду на зазначене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що Наказ Державної податкової адміністрації України від 12 жовтня 2005 року № 448 (z1323-05) в частині визначення порядку розрахунку суми перерахованих коштів та/або вартості переданих товарів (виконаних робіт, наданих послуг), яка може бути віднесена до складу валових витрат платника податку згідно з підпунктом 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", визначеного у другому рядку Додатку Р2 до рядка 04.8 декларації "Виграти на добровільне перерахування коштів, передачу товарів (виконання робіт, надання послуг)", а саме: "Частина суми, зазначеної у рядку В, що не перевищує суми (А х 0,05), зменшена на суму (А х 0,02)"суперечить вимогам п.п.5.2.2 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Такі висновки судів відповідають вимогам законодавства чинного на момент спірних правовідносин та не спростовуються доводами касаційної скарги.

Згідно ч.1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 221, 224, 231 та ч.5 ст. 254 КАС України, –

Касаційну скаргу ДПА України залишити без задоволення, а постанову Господарського суду м. Києва від 19.07.2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2006 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.