Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Карася О.В., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

за участю:

представника позивача – Бєлах С.С.,

представників відповідача – Ковальчука О.М., Самохіна Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Алчевської об’єднаної державної податкової інспекції в Луганській області

на постанову господарського суду Луганської області від 22 лютого 2007 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2007 року

у справі № 9/7н-ад

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат"

до Алчевської об’єднаної державної податкової інспекції в Луганській області

про визнання нечинним податкового повідомлення – рішення, -

ВАТ "Алчевський металургійний комбінат" було подано позов до Алчевської ОДПІ в Луганській області про визнання нечинним податкового повідомлення – рішення № 0000962310/0 від 18 грудня 2006 року.

Постановою господарського суду Луганської області від 22 лютого 2007 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2007 року, позов задоволено.

В касаційній скарзі Алчевська ОДПІ в Луганській області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Луганської області від 22 лютого 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2007 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді – доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Алчевська ОДПІ в Луганській області провела виїзну планову перевірку ВАТ "Алчевський металургійний комбінат" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2005 року по 30 вересня 2006 року, за результатами якої було складено акт № 2087/231-05441447 від 13 грудня 2006 року.

В акті перевірки було встановлено порушення п. 1.8 ст. 1, підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування в розмірі 12 491 061, 00 грн., в тому числі за серпень 2005 року на 156 652, 00 грн., за вересень 2005 року на 209 349, 00 грн., за жовтень 2005 року на 1 794 335, 00 грн., за листопад 2005 року на 3 795 918, 00 грн., за грудень 2005 року на 2 402 451, 00 грн., за січень 2006 року на 3 070 554, 00 грн., за лютий 2006 року 65 445, 00 грн., за березень 2006 року на 996 357, 00 грн., та визначила суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 6 245 530, 50 грн.

18 грудня 2006 року Алчевська ОДПІ в Луганській області на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення – рішення № 0000962310/0, яким ВАТ "Алчевський металургійний комбінат" зменшила суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 12 491 061, 00 грн., в тому числі за серпень 2005 року на 156 652, 00 грн., за вересень 2005 року на 209 349, 00 грн., за жовтень 2005 року на 1 794 335, 00 грн., за листопад 2005 року на 3 795 918, 00 грн., за грудень 2005 року на 2 402 451, 00 грн., за січень 2006 року на 3 070 554, 00 грн., за лютий 2006 року 65 445, 00 грн., за березень 2006 року на 996 357, 00 грн., та визначила суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 6 245 530, 50 грн.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що позивачем були виконані всі законодавчі умови для формування податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" 2 2005 році операції з продажу ввезеного природного газу на митній території України, крім операцій з продажу такого газу для населення, бюджетних установ та інших споживачів, що не є платниками цього податку, оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" у 2006 році операції з продажу природного газу, ввезеного на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України, крім операцій з продажу такого газу для населення, бюджетних установ та інших споживачів, що не є платниками цього податку, оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість.

Згідно п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України "Про забезпечення споживачів природним газом" від 27 грудня 2001 року № 1729 (1729-2001-п) в 2006 році природний газ, ввезений на митну територію України за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними на виконання міжнародних договорів України, та оформлений митними органами в режимі випуску у вільний обіг із звільненням від обкладення податком на додану вартість, реалізується Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", дочірньою компанією "Газ України" та дочірнім підприємством "Газ-тепло", а також суб’єктами господарювання, що мають ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом, із застосуванням нульової ставки податку на додану вартість (крім постачання населенню, бюджетним установам та іншим споживачам, які не є платниками зазначеного податку).

Аналіз вищевикладених положень свідчить, що застосування нульової ставки в 2005 та 2006 роках було можливо лише щодо операцій продажу природного газу, ввезеного на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України, які здійснюються спеціальними суб’єктами.

Враховуючи те, що відповідачем відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено наявність вищезазначених підстав для застосування нульової ставки, оподаткування позивачем операцій придбання природного газу на загальних підставах є правомірним.

При цьому встановлення Законом про Державний бюджет України пільг з податку на додану вартість не позбавляє платника податку права на користування цією пільгою у випадку наявності всіх правових підстав для її застосування з урахуванням того, що Закон про Державний бюджет України встановлює, зокрема, основи регулювання податкових відносин у частині спрямування податків до Державного бюджету як елементу його доходної частини, а тому цим Законом може змінюватись окремі положення податкових законів, зокрема, щодо об’єкта оподаткування, вводитися податкові пільги та інше.

Відповідно до підпункту 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту.

Податковий кредит звітного періоду, в залежності від якого визначається сума податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (абзац перший підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Аналіз положень п. 1.7, абзаців першого та другого підпункту 7.4.1, абзацу першого підпункту 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, підпункту 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вищезазначеного Закону свідчить, що складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені (нараховані) платником податку протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. При цьому документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається податкова накладна, яка підтверджує сплату податку на додану вартість.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивач протягом серпня 2005 року – березня 2006 року придбавав природний газ у ТОВ КВФ "Славія" та ДП "УПК Ресурс" та металобрухт у ПП "Фелікс".

Позивач за наслідками фактичного придбання природного газу та металобрухту сплатив суму податку на додану вартість та сформував податковий кредит на підставі податкових накладних, виписаних контрагентами. Ці податкові накладні містить всі законодавчо визначені реквізити. Зазначені обставини, а також товарність операцій відповідачем не оспорюються.

Таким чином, позивач виконав всі законодавчі умови для віднесення відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Інших умов для формування податкового кредиту за наслідками придбання товарів в Законі України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , таких як обов’язкова сплата постачальниками та виробниками товару сум податку на додану вартість до бюджету, не передбачено.

При придбанні товару покупець зобов’язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов’язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов’язку понести за це відповідальність. Покупець не несе відповідальності за несплату податку до бюджету продавцем (платником податку), на якого і покладено законодавчий обов’язок, що безпосередньо витікає з визначення терміну "платник податку", наведеному в п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість".

Отже, позивач правомірно сформував податковий кредит за наслідками придбання природного газу та металобрухту та відповідно заявив до бюджетного відшкодування відповідні суми податку на додану вартість.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Алчевської ОДПІ в Луганській області підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду Луганської області від 22 лютого 2007 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2007 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

Касаційну скаргу Алчевської об’єднаної державної податкової інспекції в Луганській області залишити без задоволення, а постанову господарського суду Луганської області від 22 лютого 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.