Колегія суддів судової палати з розгляду справ за зверненнями юридичних осіб Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого: судді-доповідача Бим М.Є.

суддів: Васильченко Н.В., Гончар Л.Я., Харченка В.В., Черпіцької Л.Т.

при секретарі: Сірик Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 17 грудня 2007 року у справі №2-13/1313-2007А за позовом закритого акціонерного товариства "Санаторій "Карасан" до Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища про скасування рішення, акту перевірки, розрахунку суми збитків -

ЗАТ "Санаторій "Карасан" звернулось до господарського суду АРК з адміністративним позовом до Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища про скасування рішення від 18 вересня 2006року №11/8, акту перевірки дотримання природоохоронного законодавства від 04 серпня 2006року №44-з, розрахунку суми збитків, складеного на підставі акту перевірки.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 червня 2007 року позов ЗАТ "Санаторій "Карасан" задоволено в повному обсязі.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17 грудня 2007 року скасовано постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 червня 2007 року. Ухвалено нове рішення. Позов ЗАТ "Санаторій Карасан" задоволено частково. Рішення Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища АРК від 18.09.2006р. №11/8 – скасовано. В решті позову провадження у справі закрито з підстав, що акт перевірки і розрахунок суми збитків не є рішенням суб’єкта владних повноважень і тому не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

В касаційній скарзі Республіканський комітет АРК з охорони навколишнього природного середовища просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

В запереченні на касаційну скаргу ЗАТ "Санаторій "Карасан" просить залишити рішення апеляційного суду як законне та обґрунтоване без змін. Вказує, що будівельні роботи по реконструкції ведуться на земельній ділянці, яка була відведена під розширення санаторію в 1989-1990 роках з бросових та невикористовуваних земель, тому ця ділянка не може бути ділянкою парку-памятника. У нього є усі необхідні дозволи і узгодження на проведення будівельних робіт. Він при експлуатації своїх господарських об’єктів не порушував законодавство про охорону навколишнього природного середовища.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративної судочинства України справа адміністративної юрисдикції – це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Республіканський комітет АРК з охорони навколишнього природного середовища є урядовим органом державного управління, а тому в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України спір, який виник між сторонами по даній справі, є публічно-правовим, а касаційна скарга інстанційно підсудна Вищому адміністративному суду України.

Відповідно до статті 38 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" утримання та реконструкція парків-пам’ятків садово-паркового мистецтва провадиться за проектами, що розробляються спеціалізованими науковими та проектними установами і затверджуються органами, у підпорядкуванні яких перебувають ці парки, за погодження з центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища щодо парків-пам’яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення

Згідно вимог ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Господарського суду м. Києва від 02 серпня 2006року, частково скасованою постановою Київського апеляційного господарського суду від 02 листопада 2006року, у справі №2/331-А встановлено, що Державний комітет УРСР по екології і раціональному природокористуванню приймаючи постанову "Про затвердження переліку державних парків-пам’яток садово-паркового мистецтва республіканського значення", п. 40 якого парк санаторію "Утьос-Карасан" віднесено до категорії парків-пам’яток садово-паркового мистецтва республіканського значення, вийшов за межі своїх повноважень. Судами було визнано недійсним пункт 40 Переліку державних парків-пам’яток садово-паркового мистецтва республіканського значення, затвердженого Постановою Державного комітету УРСР по екології і раціональному природокористуванню від 30.08.1990р. №18.

Отже, у справі №2/331-А встановлено відсутність у парку "Санаторій "Карасан" статусу парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва республіканського значення.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що старшим інспектором з охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим була проведена перевірка дотримання природоохоронного законодавства парка-пам’ятки садово-паркового мистецтва "Карасанський", за результатами якої складено акт перевірки №44-з від 04 серпня 2006 року, в якому вказано, що в ході перевірки встановлені порушення статей 38, 64 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", а саме здійснення землекористувачем - ЗАТ "Санаторій "Карасан" будівельних робіт без узгодження з Міністерством охорони навколишнього природного середовища, Рескомприроди Криму, без попереднього проведення екологічної експертизи. Також в цьому акті зазначено, що на момент проведення перевірки межі парка-пам’ятки садово-паркового мистецтва "Карасанський" не були встановлені.

За результатами зазначеної перевірки Головним державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим винесено рішення №11/8 від 18 вересня 2006року, яким голова правління ЗАТ "Санаторій Карасан" Сердюк А.Г. зобов’язаний прийняти заходи щодо зупинення будівництва постійних споруд, копання траншей на території парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення "Карасанський".

Тимчасова заборона (зупинення) діяльності підприємств передбачена Порядком обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об’єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 29.10.1992 №2751-ХІІ (2751-12) , та застосовується до виконання необхідних природоохоронних заходів шляхом зупинення експлуатації підприємства чи окремих його цехів (дільниць) і одиниць обладнання.

За приписами чинного законодавства, зокрема, Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (1264-12) зупинення діяльності підприємств і об’єктів здійснюється тільки за умови, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Судом встановлено, що ЗАТ "Санаторій "Карасан" не здійснював експлуатацію своїх господарських об’єктів з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю було надано ЗАТ "Санаторій "Карасан" Дозвіл від 07 липня 2005року №22 на виконання будівельних робіт по реконструкції належної йому існуючої будівлі.

Позивачем будівельні роботи виконувались на підставі Робочого проекту "Реконструкція існуючого корпусу водолікування під кліматопавільйон з розширеним комплексом бальнеологічних процедур в санаторії "Карасан", яким передбачалось проведення реконструкції належної позивачеві існуючої будівлі корпусу водолікування по зовнішнім мережам водопроводу й каналізації, яка розміщена на місцевості, що представляє собою оползневий схил, та облаштування протиоползневих конструкцій, зокрема, опорних стін.

Позивачем було отримано висновок Державної екологічної експертизи Державної Азово-Чорноморської екологічної експедиції від 12 липня 2005року №127, якою узгоджений робочий проект "Реконструкція існуючого корпусу водолікування під кліматопавільйон з розширеним комплексом бальнеологічних процедур в санаторії "Карасан".

Зазначений робочий проект також було узгоджено з Кримським протиоползневим управлінням, яким було видано позивачеві відповідний дозвіл на виконання протизсувних робіт №22 від 07 липня 2005 року.

По вказаному робочому проекту проводилась державна експертиза, та дано позитивний комплексний висновок №98А-06-2005 державної експертизи, в якому, зокрема, зазначається про наявність позитивних експертних висновків по проекту всіх відповідних служб.

Отже, необґрунтованими є викладені відповідачем в рішенні відомості про незаконне проведення позивачем будівельних робіт, без наявності відповідних документів та узгоджень, та необхідність зупинення з цих підстав таких робіт.

Суд при розгляді справи дійшов вірного висновку, що оскільки у позивача був в наявності дозвіл на проведення реконструкції належної йому будівлі по зовнішнім мережам водопроводу та каналізації, в т.ч. і на здійснення робіт по копанню траншей, по робочому проекту на виконання будівельних робіт отримано узгодження всіх відповідних інстанцій і проведено державну експертизу проекту, тому рішення відповідача від 18.09.2006р. №11/8 підлягає скасуванню як таке, що не ґрунтується на дійсних обставинах і нормах закону.

Також суд дійшов до вірного висновку про те, що вимоги щодо скасування акту перевірки, а також розрахунку збитків, не можуть бути предметом розгляду адміністративного суду, з огляду на нижче наведене.

Акт перевірки не є рішенням суб’єкта владних повноважень, та повинен розглядатись як описовий документ, який фіксує порушення, та на підставі якого прийняте рішення про застосування негативних наслідків. Розрахунок суми збитків, складений на підставі акту перевірки, також не є рішенням суб’єкта владних повноважень.

Таким чином, апеляційний суд правомірно закрив провадження у справі в частині позовних вимог про скасування акту перевірки та розрахунку збитків на підставі пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно ч.1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, –

Касаційну скаргу Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 17 грудня 2007 року у справі №2-13/1313-2007А – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, у строки та порядку, визначених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.