Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Панченка О.Н. (доповідача),

суддів: Весельської Т.Ф.,

Горбатюка С.А.,

Смоковича М.І.,

Чумаченко Т.А.,

при секретарі

судового засідання: Козаченко О.В.

за участю: позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 травня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2008 року

у справі №2-а-9198/08(22а-7359/08)

за позовом ОСОБА_1

до управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області,

за участю третьої особи –відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Волноваському районі Донецької області,

про визнання акту недійсним, визнання отримання травми як нещасний випадок на виробництві та зобов’язання вчинити певні дії,

У квітні 2008 року ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1, позивач, скаржник) звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області (далі –УПФУ у Волоноваському районі, відповідач), за участю третьої особи –відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Волноваському районі Донецької області, в якому просила визнати акт без номеру про нещасний випадок на підприємстві, не пов'язаний з виробництвом недійсним, визнати отримання травми голови 04 квітня 2005 року як нещасний випадок на підприємстві, зобов’язати відповідача скласти акт Н-1 відповідно до встановлених фактичних обставин.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що з 11 березня 2001 року по 16 жовтня 2007 року вона працювала спеціалістом у відділі по призначенню пенсій в Управлінні пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області.

04 квітня 2005 року коли позивач заходила в приміщення УПФУ у Волоноваському районі стався нещасний випадок, внаслідок чого вона отримала струс мозку, що підтверджується діагнозом лікаря Волноваської центральної районної лікарні.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 травня 2008 року, залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2008 року, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, заперечення на неї, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 04 квітня 2005 року комісією управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області був складений акт форми НВП про нещасний випадок на підприємстві, не пов'язаний з виробництвом.

Зі змісту адміністративного позову зрозуміло, що скаржник вважає дії відповідача з приводу складання акту форми НВП неправомірними та вимагає визнати випадок, що трапився з нею, виробничою травмою та зобов’язати останнього скласти акт форми Н-1.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що розслідування нещасного випадку відбувалося відповідно до Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, згідно якого відповідач сформував склад комісії, до якої входив страховий інспектор фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, об’єктом дослідження даної комісії були всі обставини, що відбулися скаржником, а також складено акт форми НПВ, яким випадок, що трапився з позивачкою визнано не пов'язаним з виробництвом.

Рішення попередніх судів ухвалено з порушенням принципів адміністративного судочинства, викладених у ст. ст. 7 - 11 Кодексу адміністративного судочинства України, і є такими, що ґрунтуються на неправильному розумінні та тлумаченні законодавства та на неповно з’ясованих обставинах у справі.

Відповідно до ст. 153 Кодексу законів про працю України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні даного спору не враховано положення ст. 13 Закону України "Про охорону праці"визначено, що роботодавець зобов’язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління праці, а саме забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом.

Що стосується Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві НПАОП 0.00-6.02-04, то згідно п. 14 цього Порядку визнаються пов’язаними з виробництвом нещасні випадки, що сталися з працівниками під час виконання трудових обов’язків, у тому числі у відрядженні, а також ті, що сталися у період перебування на робочому місці, на території підприємства або в іншому місці, пов’язаному з виконанням роботи, починаючи з моменту прибуття працівника на підприємство до його відбуття.

Судами першої та апеляційної інстанцій не перевірено повноту обставин у даній справі, чи підтверджуються вони доказами, та не надано юридичної оцінки.

Оскільки касаційна інстанція не має повноважень встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додаткового перевіряти докази, а тому, відповідно до ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про скасування вказаних судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 травня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2008 року скасувати.

Справу №2-а-9198/08(22а-7359/08) за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області, за участю третьої особи –відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Волноваському районі Донецької області, про визнання акту недійсним, визнання отримання травми як нещасний випадок на виробництві та зобов’язання вчинити певні дії направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.