Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Сергейчука О.А.

Суддів Бившевої Л.І.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Сватко А.О.

за участю представників:

позивача: неявка;

відповідача 1: неявка;

відповідача 2: неявка;

розглянувши касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Хєліос"

на рішення Господарського суду Донецької області від 17.06.2004 р.

та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 31.03.2005 р.

у справі №31/232пд

за позовом Державної податкової інспекції в Комінтернівському районі м. Харкова

до 1.Закритого акціонерного товариства "Хєліос"

2.Приватного підприємства "Браво"

про визнання угоди недійсною

Державна податкова інспекція в Комінтернівському районі м. Харкова (далі по тексту – позивач, ДПІ у Комінтернівському районі) звернулась до Господарського суду Донецької області з позовом до Закритого акціонерного товариства "Хєліос" (далі по тексту – відповідач 1, ЗАТ "Хеліос") та Приватного підприємства "Браво" (далі по тексту – відповідач 2, ПП "Браво"), в якому просить на підставі ст. 49 Цивільного кодексу Української РСР: 1) визнати недійсним укладений 27.03.2001 року між ЗАТ "Хеліос" та ПП "Браво" договір на отримання продукції №27/3 на загальну суму 12 600 грн., у зв’язку з укладенням його з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; 2) застосувати наслідки передбачені ст. 49 Цивільного кодексу Української РСР.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 17.06.2004 р. у справі №31/232пд (суддя Бойко І.А.), яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 31.03.2005 року (головуючий суддя – Волкова Р.В., судді Запорощенко М.Д., Москальова І.В.), позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним укладений 27.03.2001 року між ЗАТ "Хеліос" та ПП "Браво" договір на отримання продукції №27/3 на загальну суму 12 600 грн., у зв’язку з укладенням його з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Стягнуто з ПП "Браво" на користь ЗАТ "Хеліос" одержані за договором кошти у сумі 12 600 грн. Стягнуто з ТОВ "Хеліос" у доход державного бюджету майно, одержане за договором на загальну суму 12 600 грн.

ЗАТ "Хеліос", не погоджуючись з рішенням Господарського суду Донецької області від 17.06.2004 р. та постановою Донецького апеляційного господарського суду від 31.03.2005 року у справі №31/232пд, звернулось з касаційною скаргою, в якому просить скасувати їх та припинити провадження у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга ЗАТ "Хеліос" підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Предметом даного спору є визнання укладеного між відповідачами договору на отримання продукції №27/3 на загальну суму 12 600 грн. недійсним з моменту його укладення відповідно до вимог ст. 49 Цивільного кодексу Української РСР, оскільки, на думку позивача, дана угода укладена з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та застосування передбачених вказаною нормою наслідків.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, виходив, зокрема, з того, що спірна угода укладена між відповідачами з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 01.06.2001 р. установчі документи ПП "Браво" було визнано недійсними.

Проте, суд касаційної інстанції не може погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вони зроблені без повного та всебічного з’ясування обставин справи.

Як встановлено матеріалами справи, відповідно до укладеного між відповідачами 27.03.2001 року договору, ПП "Браво" поставило ЗАТ "Хеліос" продукцію на загальну суму 12 600 грн. Факт виконання робіт за вказаним договором підтверджується накладною та податковою накладною, на підставі якої сформовано податковий кредит.

Також матеріалами справи встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 01.06.2001 р. установчі документи ПП "Браво" було визнано недійсними.

Виший адміністративний суд України не погоджується з висновками судів попередніх інстанції відносно того, що податковим органом доведено наявність протиправного умислу при укладенні спірної угоди, що мала місце під час підприємницької діяльності відповідача 2, оскільки мета є суб’єктивною ознакою, притаманною фізичним особам, юридичні особи діють через органи управління і як наслідок через фізичних осіб, які входять до складу таких органів управління, а тому для встановлення умислу та мети в діях юридичної особи необхідно довести наявність умислу та мети в діях фізичних осіб, що діяли від імені відповідної юридичної особи.

Разом з тим, позивачем не надано жодних належних доказів на підтвердження факту ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами відповідачів, який би було встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Докази на підтвердження факту порушення відповідачами встановленого порядку здійснення підприємницької діяльності, ухилення від сплати податків, наявності шкоди заподіяної державі, зокрема таких як, чинні податкові вимоги, надіслані відповідачам в зв’язку з несплатою ними сум податкових зобов’язань, що виникли внаслідок укладання та виконання спірного зобов’язання за спірним договором або відомості про наявність податкового боргу у відповідачів також в матеріалах справи відсутні.

За вказаних обставин, суд касаційної інстанції вважає неправомірними висновки судів першої та апеляційної інстанцій стосовно доведеності податковим органом наявності умислу відповідачів на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.

В частині позовних вимог ДПІ у Комінтернівському районі щодо застосування наслідків недійсності договорів згідно ст. 49 Цивільного кодексу Української РСР, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на наступне.

Чинний ЦК України (435-15) , не містить таких публічно-правових наслідків укладення недійсної угоди, які були встановлені ст. 49 ЦК Української РСР. Цим кодексом скасована відповідальність у вигляді публічно-правової санкції – стягнення в доход держави, одержаного однією чи обома сторонами за угодою, за укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства.

Беручи до уваги наведене, суд касаційної інстанції не погоджується з висновками судів попередніх інстанції відносно застосування публічно-правових санкцій, які були встановлені законом, чинним на момент укладення угод, але відсутніх в ЦК України (435-15) на момент прийняття рішення про притягнення до відповідальності.

За вказаних обставин, судова колегія Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про недоведеність податковим органом наявності у відповідачів умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави, у зв’язку з чим, визнання судами попередніх інстанцій її недійсною та застосування передбачених вказаною нормою наслідків є помилковим.

Згідно зі ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Виходячи з вищевикладеного, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційна скарга Закритого акціонерного товариства "Хєліос" підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Донецької області від 17.06.2004 р. та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 31.03.2005 року у справі №31/232пд підлягають скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог Державної податкової інспекції в Комінтернівському районі м. Харкова в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Хєліос" на рішення Господарського суду Донецької області від 17.06.2004 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 31.03.2005 року у справі №31/232пд задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Донецької області від 17.06.2004 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 31.03.2005 року у справі №31/232пд скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Державній податковій інспекції в Комінтернівському районі м. Харкова відмовити в повному обсязі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.