Вищий адміністративний суд України у складі:

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Красному Лучі Луганської області на постанову Краснолуцького міського суду Луганської області від 07 грудня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Красному Лучі Луганської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання перерахувати пенсію,

ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом.

Позивач зазначив, що він як інвалід ІІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, повинен отримувати державну та додаткову пенсії, передбачені ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та підвищення до пенсії відповідно до ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Посилаючись на те, що розмір призначеної і виплачуваної йому пенсії не відповідає розміру, встановленому цими Законами, та на відмову відповідача привести його у відповідність з останніми, позивач просив визнати дії відповідача неправомірними і зобов'язати його усунути зазначені порушення, провівши відповідні перерахунки.

Постановою Краснолуцького міського суду Луганської області від 07 грудня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2008 року, позов задоволено частково: визнано дії відповідача по відмові в перерахунку пенсії неправомірними; зобов'язано відповідача здійснити перерахунок державної пенсії позивачу в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії - 50 % мінімальної пенсії за віком; перерахунок здійснити з часу звернення позивача з заявою до відповідача; зобов'язано відповідача проводити в подальшому перерахунок пенсії у зв'язку з збільшенням мінімального розміру пенсії за віком; в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати, а справу - направити на новий розгляд, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, зокрема ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

В запереченнях на касаційну скаргу позивач просив суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів - без змін.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Задовольняючи позовні вимоги в частині зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, суди правомірно зазначили, що обчислення пенсій, виходячи з розміру, встановленого постановою Кабінету Міністрів України, є порушенням засад пріоритету законів над підзаконними актами, а тому при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Посилання відповідача на положення частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень.

Тому в частині позову про визнання неправомірними дій та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії скарга задоволенню не підлягає.

Що стосується вимог про зобов'язання проводити в подальшому перерахунок в зв'язку із збільшенням мінімальної пенсії за віком, то в цій частині рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Захист прав, свобод та інтересів осіб є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Таким чином, прийняття судом рішення щодо захисту прав і інтересів осіб на майбутнє є невірним.

Враховуючи вищевикладене, та керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Красному Лучі Луганської області задовольнити частково.

Постанову Краснолуцького міського суду Луганської області від 07 грудня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2008 року в частині позовних вимог про зобов'язання проводити в подальшому перерахунок пенсії в зв'язку з збільшенням мінімальної пенсії за віком скасувати.

В цій частині ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_1до Управління Пенсійного фонду України в місті Красному Лучі Луганської області про зобов'язання в подальшому проводити перерахунок пенсії в разі збільшення мінімальної пенсії за віком відмовити.

В іншій частині постанову Краснолуцького міського суду Луганської області від 07 грудня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2008 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 239 КАС України.