14/443-06-13011А Про скасування рішення ДПІ - 28.10.2009 Прийняття

Товариство з обмеженою відповідальністю "Невада"(далі по тексту –позивач, ТОВ "Невада") звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне (далі по тексту –відповідач, ДПІ у м. Рівне) про скасування рішення про застосування штрафних санкцій.

Постановою Господарського суду Одеської області від 23.01.2007 р. у справі №14/443-06-13011А (суддя Горячук Н.О.), яку залишено без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 03.04.2007 р. (головуючий суддя Бойко Л.І., судді Величко Т.А., Жукова А.М.), позовні вимоги задоволено повністю. Скасовано рішення про застосування штрафних санкцій №1002672343/0/23-235 від 09.11.2006 р.

ДПІ у м. Рівне, не погоджуючись з постановою Господарського суду Одеської області від 23.01.2007 р. та ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 03.04.2007 р. у справі №14/443-06-13011А, звернулось з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга ДПІ у м. Рівне підлягає відхиленню з наступних підстав.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 09.11.2006 р. ДПІ у м. Рівне прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №1002672343/0/23-235, яким до позивача за порушення норм Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" (98/96-ВР) застосовано штрафні санкції в розмірі 26 099,60 грн.

Зазначене рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій прийнято ДПІ у м. Рівне на підставі акту перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу Товариства з обмеженою відповідальністю "Невада"від 05.11.2006 р. №007344 (далі по тексту - Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акту перевірки, позивачем в порушення вимог ст. 5 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" на один гральний автомат "Містерон"(з 6 гральними місцями) придбано 1 торговий патент без одержання торгових патентів на кожне гральне місце, у зв’язку з чим відповідачем на підставі 8 вказаного Закону до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції.

Статтею 2 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності"встановлено, що торговий патент –це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб’єкта підприємницької діяльності чи його структурного (відокремленого) підрозділу займатися зазначеними в цьому Законі видами підприємницької діяльності.

Згідно ч. 1, 2 ст. 5 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності"патентуванню підлягають операції з надання послуг у сфері грального бізнесу, які здійснюються суб’єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами.

Під гральним бізнесом у цьому Законі (98/96-ВР) розуміється діяльність, пов’язана з влаштуванням казино, інших гральних місць (домів), гральних автоматів з грошовим або майновим виграшем, проведенням лотерей (крім державних) та розиграшів з видачею грошових виграшів у готівковій або майновій формі.

Частиною 4 ст. 5 вказаного Закону передбачено, що торговий патент на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу має бути виданий на кожне окреме гральне місце (гральний автомат, гральний стіл).

Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і Міністерства фінансів України від 18.04.2006 р. № 40/374, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 30.05.2006 р. за № 622/12496 (z0622-06) , було затверджено Ліцензійні умови провадження організації діяльності з проведення азартних ігор і Порядок контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження організації діяльності з проведення азартних ігор.

Відповідно до п. 1.2 вказаних Ліцензійних умов надано визначення грального автомата типу рулетки, а саме, гральний автомат типу рулетки - це один гральний автомат (окреме гральне місце), у якому має можливість брати участь у грі один або кілька гравців одночасно і який має ігрове поле у вигляді кола рулетки та декілька екранів, що розміщені в цьому корпусі грального автомата, і всі елементи такого грального автомата діють під єдиним програмним забезпеченням.

За підсумовуючим аналізом наведених правових норм, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що кількість торгових патентів, що мають бути придбані суб’єктом підприємницької діяльності, напряму залежить від кількості окремих гральних місць розташованих в ігорному залі, а не від кількості гравців, які можуть одночасно приймати участь в азартній грі.

Однак, необхідно враховувати і той факт, скільки різних ігор одночасно можуть проводити гравці на одному гральному автоматі. Гра 6 осіб одночасно на одному гральному автоматі –типу рулетки, в одну спільну гру не передбачає отримання 6 торгових патентів на такий автомат відповідно до положень Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" (98/96-ВР) . А тому, на один гральний автомат –типу рулетки (за умови проведення на ньому однієї гри) суб’єкт підприємницької діяльності має придбати один торговий патент, незалежно від кількості гравців, що можуть одночасно приймати участі в азартній грі на цьому автоматі.

Таким чином, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності у податкового органу правових підстав вимагати від позивача придбання додаткових гральних патентів на гральний автомат "Містерон", оскільки ним придбано торговий патент на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу на вказаний гральний автомат у відповідності з вимогами чинного законодавства України, а також застосовувати до позивача штрафні санкції за відсутності з його боку порушення ст. 5 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги стосовно порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Згідно ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з’ясовано обставини справи та надано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Господарського суду Одеської області від 23.01.2007 р. та ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 03.04.2007 р. у справі №14/443-06-13011А не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне на постанову Господарського суду Одеської області від 23.01.2007 р. та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 03.04.2007 р. у справі №14/443-06-13011А відхилити.

Постанову Господарського суду Одеської області від 23.01.2007 р. та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 03.04.2007 р. у справі №14/443-06-13011А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.