Вищий адміністративний суд України у складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Стаханові Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 липня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1до Управління Пенсійного фонду України в місті Стаханові Луганської області про визнання бездіяльності незаконною, зобов'язання провести підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни,

06 грудня 2007 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в місті Стаханові Луганської області про зобов'язання відповідача нарахувати щомісячне підвищення до пенсії як дитині війни з 01 січня 2006 року.

Позивач зазначив, що він відноситься до категорії діти війни та відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що таке підвищення до пенсії йому не виплачувалось, просив зобов'язати відповідача здійснити відповідні перерахунки з 01 січня 2006 року.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23 липня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2008 року, позов задоволено частково: визнано дії відповідача щодо відмови у виплаті позивачу підвищення до пенсії незаконними; зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року; в решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити. В касаційній скарзі зроблено посилання на порушення судами норм матеріального права, зокрема ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Заперечень не надійшло.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанції у межах касаційної скарги.

Судами встановлено, що ОСОБА_1, 1939 року народження, відноситься до категорії діти війни.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Отже відповідно до положень вказаного закону пенсія позивача повинна виплачуватись із збільшенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком.

При цьому колегія суддів погоджується з висновками судів, що розмір мінімальної пенсії за віком необхідно обраховувати відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Посилання скаржника на те, що законом не визначено які органи повинні здійснювати нарахування та виплату вказаного підвищення, не приймаються колегією суддів, оскільки згідно з п. п. 7 п. 2.1. Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах управління відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства.

Таким чином суди дійшли правильного висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком, а бездіяльність відповідача щодо ненарахування вказаного підвищення є незаконною.

Крім того, враховуючи приписи ч. 2 ст. 152 Конституції України, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що перерахунок пенсії позивачу необхідно здійснювати з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, - 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Стаханові Луганської області відхилити, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 липня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 239 КАС України.