Вищий адміністративний суд України у складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Луганська на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Луганська про визнання бездіяльності у підвищенні пенсії незаконною та зобов'язання провести підвищення до пенсії,

07 липня 2008 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Луганська про зобов'язання відповідача нарахувати щомісячне підвищення до пенсії як дитині війни за липень-грудень 2007 року.

Позивач зазначила, що вона відноситься до категорії діти війни та відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що таке підвищення до пенсії їй не виплачувалось, просила зобов'язати відповідача здійснити відповідні перерахунки за липень-грудень 2007 року.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2008 року, позов задоволено: визнано протиправною бездіяльність Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська щодо відмови у виплаті позивачці підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, зобов'язано Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська здійснити ОСОБА_1 виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року.

Не погоджуючись з рішеннями судів, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити. В касаційній скарзі зроблено посилання на порушення судами норм матеріального права, зокрема ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Заперечень не надійшло.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що ОСОБА_1, 1944 року народження, відноситься до категорії діти війни.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Отже відповідно до положень вказаного закону пенсія позивача повинна виплачуватись із збільшенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком.

При цьому колегія суддів погоджується з висновками судів, що розмір мінімальної пенсії за віком необхідно обраховувати відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Посилання скаржника на те, що законом не визначено які органи повинні здійснювати нарахування та виплату вказаного підвищення, не приймаються колегією суддів, оскільки згідно з п. п. 7 п. 2.1. Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах управління відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства.

Таким чином суди дійшли правильного висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком, а бездіяльність відповідача щодо ненарахування вказаного підвищення є незаконною.

Крім того, враховуючи приписи ч. 2 ст. 152 Конституції України, суди дійшли правильного висновку, що перерахунок пенсії позивачу необхідно здійснювати з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, - 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Луганська відхилити, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 239 КАС України.