Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Брайка А.І., Голубєвої Г.К., Костенка М.І., Рибченка А.О.,

при секретарі судового засідання Титенко М.П.,

за участю представників позивача Авдєєнко В. В., відповідача Свірської А. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ЛАН"на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.04.2007 по справі № 6/187-4478

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ЛАН"

до Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія ЛАН"(далі – Товариство, позивач) звернулось до суду із позовною заявою, в якій просить визнати нечинним податкове повідомлення – рішення Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції (далі – ОДПІ, відповідач) від 15.09.2006 № 0001022305/0, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 118 170,00 грн., в тому числі штрафні (фінансові) санкції - 33 670,00 грн.

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 19.01.2007 по справі № 6/187-4478 позовні вимоги задоволено. Судове рішення мотивоване тим, що отримані маркетингові послуги позивачем від його контрагентів підтверджені Актом виконаних робіт (послуг), а непред’явлення для огляду результатів проведених досліджень на матеріальних (паперових, електронних, тощо) носіях не можна розглядати як доказ порушення позивачем положень п. п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки відповідні результати не належать до переліку документів, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а також не передбачені умовами договорів.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.04.2007 по справі № 6/187-4478, рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. При цьому суд апеляційної інстанції виходив з того, що первинні документи, які стали підставою для формування валових витрат позивача оформленні з порушенням вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема, в них не розкрито змісту вчинених господарських операцій, тому зазначені акти позбавленні юридичної сили і доказовості, а відтак, на їх підставі неможливо встановити чи фактично надавалися позивачу маркетингові послуги, а також, чи мають вони відношення до господарської діяльності Товариства.

Одночасно, суд апеляційної інстанції зазначив про відсутність активів у контрагента позивача, які слугували засобом надання послуг останньому, також даний контрагент не надав відповідні документи, в яких відображено фінансово –господарську діяльність останнього.

Аналізуючи зазначені вище обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення рішення за результатами перевірки є правомірним.

Не погодившись із судовим рішенням апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, де порушує питання скасувати судове рішення апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач у запереченні на касаційну скаргу позивача просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, наведені у скарзі доводи та заперечення на неї, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та його контрагентами (Приватне підприємство "Трастехмаш", Приватне підприємство "Багро") було укладено Договір від 02.05.2005 та Договір від 01.06.2005 про надання маркетингових послуг, за умовами яких Товариство замовляє, а контрагенти зобов’язуються надати визначені даними договорами послуги загальною вартістю 225 000,00 грн. (135 000,00 грн. + 90 000,00 грн.), а також було укладено Договір від 05.07.2005 про надання транспортно – експедиторського обслуговування, за умовами якого Контрагент від свого імені та за дорученням і за рахунок Товариства забезпечує транспортно –експедиторське обслуговування вантажів останнього на загальну суму у розмірі 60 120,00 грн. Факт надання послуг контрагентами на користь позивача підтверджено копіями актів виконаних робіт, податкових накладних, платіжними документами та банківською випискою, що також не заперечується податковим органом.

За результатами виїзної планової документальної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 по 31.03.2006 податковим органом було складено Акт від 14.09.2006, в якому зазначено про допущене порушення позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємства"(зі змінами та доповненнями) (далі – Закон № 334/94-ВР (334/94-ВР) ), що призвело до заниження суми податкового зобов’язання з податку на прибуток за перевіряємий період у розмірі 84 500,00 грн.

Фактичною підставою для нарахування позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток слугував висновок ОДПІ, викладений у акті перевірки, що у договорах про надання маркетингових послуг не розкрито суті отриманих послуг, які можуть бути віднесені до інформаційно-консультаційних послуг, не надано обгрунування отриманих послуг Товариством, відсутній факт перерахування коштів одному з постачальників послуг, відсутні будь –які активи на балансі контрагента, які слугували засобом надання послуг Товариству.

На підставі Акту перевірки податковим органом було ухвалено оскаржуване податкове повідомлення –рішення, яке за результатами адміністративного оскарження залишено без змін.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу –сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Положеннями пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь –які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналізуючи фактичні обставини справи та наведені вище норми, суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, про те, що сплачені позивачем суми за послуги отримані від контрагентів, які підтверджені належними доказами, є валовими витратами Товариства, а нараховане позивачу ОДПІ податкове зобов’язання та застосування штрафних санкцій належним чином не доведено.

Судом першої інстанції також правильно вирішено питання в частині посилання відповідача щодо невиконання свої зобов’язань контрагентами Товариства, оскільки, як встановлено судом, що згідно Акту від 19.12.2005 податкової перевірки контрагента позивача за період з 12.12.2003 по 30.09.2005, копію якого було надано відповідачем, порушень законодавства про оподаткування прибутку підприємств, в тому числі по операціях з Товариством, не встановлено.

За викладених обставин суд першої інстанції застосував норми матеріального та процесуального права та спір у справі вирішив правильно, тому рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення ухвалене судом першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ЛАН"задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.04.2007 по справі № 6/187-4478 скасувати та залишити в силі постанову Господарського суду Тернопільської області від 19.01.2007.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237- 239 КАС України.