Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів: Олендера І.Я., Каралюса В.М.,

при секретарі судового засідання Ільницькій Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Львівського міського центру зайнятості на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2008 року по справі за позовом Львівського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -

У серпні 2008 року Львівський міський центр зайнятості звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів в розмірі 3429 грн. 82 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ОСОБА_1 виплачено одноразову допомогу з безробіття для організації підприємницької діяльності у розмірі 3429,82 грн. Однак, така діяльність відповідачем протягом шести місяців не здійснювалась, а тому, позивачем прийнято рішення згідно якого передбачено вжити заходів щодо повернення коштів, виплачених їй як одноразова допомога з безробіття для організації підприємницької діяльності у розмірі 3429,82 грн. Так як добровільно дана сума не повернута, позивач просить стягнути її в судовому порядку.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2008 року в задоволенні позову відмовлено.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що відповідачем надано достатньо об’єктивних доказів на підтвердження здійснення підприємницької діяльності, а відтак, в задоволенні позову слід відмовити.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Львівський міський центр зайнятості подав апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що приймаючи рішення про повернення виплаченої відповідачу одноразової допомоги з безробіття для організації підприємницької діяльності у розмірі 3429,82 грн. позивач діяв в межах чинного законодавства, вважає постанову суду першої інстанції такою, що постановлена з порушенням норм матеріального права та просить її скасувати.

Представник апелянта в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, покликавшись на обставини в ній викладені, просив апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову про задоволення позову.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив, просив постанову суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач перебувала на обліку як безробітна у Франківському районному центрі зайнятості м. Львова та 12.04.2007 року звернулася з заявою про виплату одноразової допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності.

Частиною 7 ст. 22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено виплату одноразової допомоги для зайняття підприємницькою діяльністю, яку відповідач отримала в сумі 3429,82 грн. на підставі рішення директора Франківського РЦЗ №168 від 17.04.2007 року про надання такої допомоги за умови реєстрації відповідача як суб'єкта підприємницької діяльності та подання засвідченої в установленому законом порядку копії свідоцтва про державну реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності протягом 10 календарних днів після прийняття рішення.

17.04.2007 року державним реєстратором було зареєстровано ОСОБА_1 суб’єктом підприємницької діяльності, про що видано свідоцтво НОМЕР_1 про державну реєстрацію, на підставі чого вона отримала відповідну грошову допомогу.

Наказом Львівського міського центру зайнятості № 108 від 14.05.2008 року, який відповідно до наказу Львівського обласного центру зайнятості від 16.08.2007 року № 221 та Положення про ЛМЦЗ є правонаступником Франківського районного центру зайнятості м. Львова, прийнято рішення про повернення коштів, виплачених ОСОБА_1 як допомога з безробіття одноразово для організації підприємницької діяльності у зв’язку з неподанням фізичною особою-підприємцем до органу державної податкової служби передбаченої законом звітності та несплати єдиного податку.

Про вказане рішення відповідача повідомлено листом № 2928/08 від 14.05.2008 року, проте ОСОБА_2 у запропонований десятиденний термін добровільно кошти не повернула, а тому ЛМЦЗ звернувся з позовом про їх стягнення в судовому порядку.

З огляду на встановлені судом першої інстанції обставини та наявні у справі докази, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в ідповідно до "Порядку повернення у 2006 році коштів, виплачених як допомога по безробіттю одноразово для організації безробітними підприємницької діяльності", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2006 року №511 (511-2006-п) , дію якого продовжено на 2007 рік постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 98 (98-2007-п) , підставою для розгляду комісією питання повернення коштів є неподання юридичною особою та фізичною особою - підприємцем до органу державної податкової служби передбаченої законодавством звітності, що підтверджує факт провадження підприємницької діяльності, або несплата протягом шести календарних місяців з дня отримання коштів єдиного (фіксованого) податку.

Згідно з Пунктом 6 Порядку (511-2006-п) передбачено, що комісія проводить засідання з розгляду питання повернення коштів на підставі, зазначеній в абзаці третьому п.3 Порядку (511-2006-п) у 15-денний строк з дня отримання центром зайнятості інформації від органів державної податкової служби. Про дату засідання комісії зазначені особи повідомляються у письмовій формі не пізніше ніж за п'ять календарних днів до проведення засідання.

Як встановлено в процесі судового розгляду, після отримання виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, позивач подавала до ДПІ у м. Львові передбачену законодавством звітність, що підтверджується деклараціями про доходи, уклала нотаріально засвідчений договір про співпрацю з підприємцем ОСОБА_3, що свідчить про здійснення нею підприємницької діяльності (а.с. 49-52). Стосовно несплати єдиного (фіксованого) податку, то відповідно до п.2 Указу Президента України (727/98) "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" перехід на спрощену систему оподаткування та звітності є правом суб'єктів господарювання, а відбувається він шляхом одержання свідоцтва про сплату єдиного податку. Відтак, перебування позивача на загальній системі оподаткування є правом платника податків і також свідчить про здійснення підприємницької діяльності.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

А пеляційну скаргу Львівського міського центру зайнятості залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2008 року в справі № 2а-1948/08 – без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.