Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

розглянувши в порядку попереднього розгляду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська про визнання дій незаконними та зобов'язання здійснити перерахунок розміру пенсії, яка переглядається за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська на постанову Жовтневого районного суду м. Луганська від 11 лютого 2008 року й ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2008 року

У квітні 2007 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська (УПФ) про перерахунок раніше призначеної державної та додаткової пенсій, виплата яких передбачена статтями 50, 54 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796).

У позові зазначали, що вони, як інваліди II групи (ОСОБА_1) та ІІІ групи (ОСОБА_2, ОСОБА_3), внаслідок захворювання пов'язаного з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС отримують державну та додаткову пенсії передбачені статтями 50 та 54 Закону № 796.

Посилаючись на те, що розміри призначених і виплачуваних їм пенсій не відповідають розмірам передбаченим цим Законом і на відмову УПФ привести їх у відповідність з вимогами Закону, позивачі просили суд визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати його усунути зазначені порушення, провівши вказані перерахунки.

Постановою Жовтневого районного суду м. Луганська від 11 лютого 2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2008 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі УПФ, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати і постановити нове, про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом II групи, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - інвалідами ІІІ групи, учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені до 1 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Одержують пенсію по інвалідності на підставі статті 54 Закону №796 та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі статті 50 Закону №796.

Розрахунок пенсій позивачам УПФ проведено виходячи із встановленого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року №1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (1-2002-п) розміру, який складає 19,91 грн.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції, а апеляційний суд погодившись з таким висновком, виходив з того, що при розрахунку пенсій передбачених статтями 50, 54 Закону України №796 застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, інший є базовою величиною для визначення розміру пенсії за віком.

З таким висновком погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду України.

Так, статтею 49 Закону №796 передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до частини четвертої статті 54 Закону №796, яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком та 6 мінімальних пенсій за віком по ІІІ групі інвалідності.

Згідно зі статтею 50 цього Закону особам, віднесеним до категорії 1, зокрема інвалідам II групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, а інвалідам ІІ групи - 50 процентів мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії відповідно до статті 53 зазначеного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком згідно статті 28 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року №523 (523-97-п) .

Ця Постанова є чинною і її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенням статей 50, 54 Закону України №796.

Щодо правил Постанови Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року №1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категорія пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (1-2002-п) , то нею встановлені розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, які не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком та суперечать положенням статей 50, 54 Закону №796.

Тому, суди правильно виходили із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, а їх висновок, що при розрахунку державної та додаткової пенсій передбачених статтями 50, 54 Закону України №796 застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з якого і визначається мінімальний розмір пенсії за віком є обґрунтованим.

Положення частини третьої статті 28 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Таким чином, доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального права висновків судів не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

За правилами частини першої 224 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись наведеним, статтями 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська залишити без задоволення, а постанову Жовтневого районного суду м. Луганська від 11 лютого 2008 року й ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2008 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку, визначеними статтями 237- 239 КАС України.