Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Маринчак Н.Є.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі

на постанову Господарського суду Житомирської області від 19.06.2006 р.

та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 14.11.2006 р.

у справі № 10/121 "НА"

за позовом Колективного підприємства "Виробнича фірма "Інструментальник"

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

Постановою Господарського суду Житомирської області від 19.06.2006 р., залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 14.11.2006 р., задоволено позов. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 28.04.2005 р. № 2496/24-1/21835, від 02.06.2005 р. № 2496/24-1/21835/1, від 02.06.2005 р. № 3230/24-1/29011/1, від 30.06.2005 р. № 4217/24-1/46765/2; від 30.06.2005 р. № 3230/24-1/29011/2; від 30.06.2005 р. № 2496/24-1/21835/2. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. державного мита.

ДПІ у м. Житомирі подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог. Посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: п. 1.19 та п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, наголошуючи на тому, що реалізація товарно-матеріальних цінностей, робіт, послуг не за кошти, а згідно порядку взаєморозрахунків, потребує обов’язкового письмового узгодження з податковим органом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

Актом перевірки № 27/27002/24-1 від 26.05.2005 р. та доповненням до акту додаткової перевірки зафіксовано самостійне відчуження активів – реалізація продукції на суму 127666,50 грн. та послуг на суму 26448,71 грн. за бартерними операціями, всього на загальну суму 154115,21 грн., які перебувають у податковій заставі та потребують обов’язкової попередньої згоди податкового органу.

Податковими повідомленнями-рішеннями Житомирської ОДПІ від 28.04.2005 р. №2496/24-1/21835 та від 02.06.2005 р. № 2496/24-1/21835/1, від 02.06.2005 р. № 3230/24-1/29011/1, від 30.06.2005 року № 4217/24-1/46765/2, № 3230/24-1/29011/2, № 2496/24-1/21835/2 до позивача застосовані штрафні санкції на підставі п.п. 17.1.8 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

З 22.02.2002 р. всі активи КП ВКФ "Інструментальник" знаходились у податковій заставі, про що внесено запис до Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна 03.09.2002 р.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що суди повно вставили обставини у справі та надали їм правильну правову оцінку на підставі законодавства, яке підлягає застосуванню до даних правовідносин.

Як було правильно встановлено судами попередніх інстанцій, у період з 27.06.2002р. по 04.04.2005 р. позивачем реалізовувалась продукція власного виробництва та надавались послуги, оплата за що передбачена у грошовій формі, про що виписувались накладні.

Проведення взаємозаліків сторонами взагалі не передбачалось, а його необхідність виникла як вимушена форма оплати.

Зарахування зустрічних однорідних вимог не є формою розрахунків за операціями з продажу товарів (послуг), а є однією з підстав для припинення зобов’язань, що передбачено ст. 601 Цивільного кодексу України.

Між сторонами відбулося зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме грошових вимог, про що складалися акти взаємного зарахування зустрічних вимог.

Операція із зарахування зустрічних однорідних вимог (грошові борги позивача проти грошових боргів кредиторів) не підпадає під бартерну операцію у розумінні п. 1.19. ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

За приписами п.п. "а" п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" операції з продажу готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні не потребують письмового узгодження з податковим органом.

За таких обставин, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржених судових рішень.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Житомирської області від 19.06.2006 р. та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 14.11.2006 р. – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.