Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Маринчак Н.Є.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

при секретарі Кризі В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Старобільської міжрайонної державної податкової інспекції в Луганській області

на постанову Господарського суду Луганської області від 07.06.2006 р.

та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 29.08.2006 р.

за позовом Закритого акціонерного товариства "Старобільський завод замінника незбираного молока"

до Старобільської міжрайонної державної податкової інспекції у Луганській області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

Постановою Господарського суду Луганської області від 07.06.2006 р., залишеною без змін ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 29.08.2006 р., задоволено позов у повному обсязі. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000042342/1 від 29.03.2006 р. про визначення штрафних санкцій у сумі 131976 грн. Повернуто ЗАТ "Старобільський завод замінників незбираного молока" 81 грн. з Державного бюджету України надмірно сплаченого державного мита у сумі 81,60 грн. та повернуто витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн.

Старобільська МДПІ подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення судів попередніх інстанцій, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

Актом комплексної планової документальної перевірки № 9/2342-00444837 від 17.01.2006 р. за період з 01.07.2004 р. по 30.09.2005 р. зафіксовано порушення позивачем вимог п. 3.1 ст. 3, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, 5.9 ст. 5, п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000042342/0 від 23.01.2006 р. про визначення податкового зобов’язання в сумі 201575,50 грн., в тому числі 79232 грн. основного платежу та 182343,50 грн. штрафних санкцій.

Рішенням Старобільської МДПІ від 29.03.2006 р. скасовано податкове повідомлення-рішення від 23.01.2006 р. № 0000042342/0 та зменшено основний платіж з податку на прибуток на суму 79232 грн. та зменшено штрафні санкції на суму 50367,50 грн.

Податковий орган при розгляду скарги встановив, що перевірка здійснювалась неповно і не всебічно, мають місце розбіжності, результати перевірки оформлені не у чіткому дотриманні вимог чинного законодавства та порядку оформлення і реалізації документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб’єктами підприємницької діяльності – юридичними особами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.06.1998р. № 266.

В результаті прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.03.2006 р. №0000042342/1 про визначення штрафних санкцій в сумі 131976 грн. з податку на прибуток.

Викладені обставини ретельно досліджені судами попередніх інстанцій та належними чином оцінені, в результаті чого останні дійшли висновків про те, що перевірка проведена позивачем неповно та не всебічно, висновки перевірки містять розбіжності та суперечності. Застосовуючи штрафні (фінансові) санкції до платника податку на прибуток підприємств, податковий орган не вказав з якої суми недоплати податку він виходить.

Суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитися з позицією судів попередніх інстанцій щодо неправомірності визначення податковим органом спірним податковим повідомленням-рішенням штрафних санкцій.

Відповідно до п.п. 17.1.3. п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ (підпункт 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 із змінами, внесенимизгідно із Законом України від 20.02.2003 р. №550-IV (550-15) ) у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Виходячи із змісту наведеної норми закону, суд касаційної інстанції вважає, що податковий орган необґрунтовано визначив позивачеві штрафні санкції у сумі 131976 грн. на підставі п.п.17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ без самостійного донарахування суми податкового зобов’язання за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 цього закону.

Із змісту п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платника податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ випливає, що обов’язок щодо слати штрафу за цією нормою Закону у платника податків виникає виключно за умови самостійного донараховання контролюючим органом суми податкового зобов'язання за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, тобто коли дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Враховуючи наведене підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржених судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Старобільської міжрайонної державної податкової інспекції в Луганській області залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Луганської області від 07.06.2006 р. та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 29.08.2006 р. – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.