Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Сіроша М.В., Бим М.Є. (доповідач), Леонтович К.Г., Матолича С.В., Чалого С.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27 листопада 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2008 року у справі №2-а-142/07 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Калуської районної державної адміністрації про визнання рішень нечинними та стягнення суми, -

У вересні 2007 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Калуської районної державної адміністрації про зобов’язання нарахувати державну соціальну допомогу, як малозабезпеченій сім’ї та стягнення моральної шкоди.

Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27 листопада 2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2008 року, в задволенні позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати зазначені судові рішення, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Підставою для прийняття рішення про надання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям є подана заява.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям", заява про надання державної соціальної допомоги подається уповноваженим представником сім'ї до органу праці та соціального захисту населення за місцем його проживання або до виконавчого комітету сільської, селищної ради. Виконавчий комітет сільської, селищної ради передає заяву про надання державної соціальної допомоги до органу праці та соціального захисту населення.

У заяві дається згода сім'ї на збір інформації про неї, про її власність, доходи та майно, що необхідна для мети цього Закону.

До заяви про надання державної соціальної допомоги додається, зокрема, декларація про доходи та майно осіб, які входять до складу сім'ї (в декларацію не включаються державна соціальна допомога, призначена відповідно до цього Закону).

Судом встановлено, що до складу сімї апелянта входить її чоловік, який зареєстрований фізичною особою - підприємцем. Тому для отримання спірної допомоги, необхідно разом із заявою подати декларацію про доходи чоловіка. Проте, із особової справи щпозивачки вбачається, що вона подала декларацію про доходи, в якій у графі "відомості про доходи чололвіка" зазначила суму виручки від реалізації товару.

В силу п. 1 Указу президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва (727/98) ", виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг). Вказане поняття не є тотожним із поняттям "дохід".

За таких обставин суди дійшли правильного висновку про те, що при поданні документів для отримання соціальної допомоги, заявником не дотримано встановленого Законом порядку.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно ч.3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27 листопада 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2008 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, у строки та порядку, визначених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.