Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого, судді - Смоковича М.І.,

Суддів - Весельської Т.Ф.,

Горбатюка С.А.,

Мироненка О.В.,

Чумаченко Т.А.,

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовом ОСОБА_1до Управління Пенсійного Фонду України в Жовтневому районі міста Запоріжжя, третя особа: Управління праці та соціального захисту населення в Жовтневому районі міста Запоріжжя про стягнення заборгованості з пенсії,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1на рішення Апеляційного суду Запорізької області від 22 липня 2004 року, -

У січні 2004 року ОСОБА_1. пред'явив в суді позов до Управління Пенсійного Фонду України в Жовтневому районі міста Запоріжжя (далі - УПФ), третя особа: Управління праці та соціального захисту населення в Жовтневому районі міста Запоріжжя (далі - УПСЗН) про стягнення заборгованості з пенсії.

Зазначав, що отримує пенсію як працівник льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації. В листопаді 2001 року УПФ припинив виплату перерахованої у січні 2001 року пенсії в розмірі 421 гривня 49 копійок, а також провів новий перерахунок, внаслідок якого розмір пенсії зменшився до 323 гривень 88 копійок. Вважаючи зазначені дії незаконними, просив зобов'язати УПФ відновити виплату пенсії з листопада 2001 року в попередньому розмірі, а також виплатити заборгованість з пенсії, яка, з урахуванням надбавки як непрацюючому пенсіонеру, складає 2 784 гривні 40 копійок.

Під час розгляду справи позивач відмовився від позовних вимог в частині стягнення надбавки як непрацюючому пенсіонеру і ухвалою від 7 квітня 2004 року така відмова була прийнята Жовтневим районним судом міста Запоріжжя.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 7 квітня 2004 року позовні вимоги ОСОБА_1. задоволено. Зобов'язано УПФ відновити виплату пенсії ОСОБА_1. в розмірі 421 гривні 49 копійок, а також стягнуто з УПФ на користь ОСОБА_1. заборгованість з пенсії за період з 1 листопада 2001 року по 10 квітня 2002 року в розмірі 488 гривень 05 копійок та державне мито в доход держави в розмірі 51 гривні.

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 22 липня 2004 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про відмову в задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1. звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду України.

Його касаційна скарга, відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій" щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ" від 22 лютого 2007 року (697-16) № 697, передана Верховним Судом України Апеляційному суду Одеської області для розгляду і вирішення.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 11 травня 2007 року касаційну скаргу передано Вищому адміністративному суду України як належному суду касаційної інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1. посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач, УПФ надав заперечення на касаційну скаргу, в якому просить рішення апеляційного суду залишити без змін, посилаючись на його обґрунтованість та відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Справа розглянута судами попередніх інстанцій до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) , а тому суд касаційної інстанції перевіряє додержання норм матеріального і процесуального права, що діяли на час розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1. отримує пенсію за вислугу років, як працівник льотного складу цивільної авіації, відповідно до статті 53 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 1 січня 1995 року.

Після призначення йому пенсії законодавство з питання пенсійного забезпечення змінено.

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України" від 17 листопада 1999 року (пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві положення") передбачено, що дія статті 53 Закону України "Про пенсійне забезпечення" поширюється на працівників із числа осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації, які вийшли на пенсію до набрання чинності цим Законом (Закон набрав чинності з 7 грудня 1999 року).

Оскільки на пенсію позивач вийшов до 7 грудня 1999 року, відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України" від 17 листопада 1999 року пенсія йому була перерахована з 7 грудня 1999 року, а при розрахунку її максимального розміру використана величина заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за період з грудня 1998 року до листопада 1999 року включно, що відповідає вимогам частини 3 статті 53 Закону України "Про пенсійне забезпечення", якою встановлено, що розмір пенсії для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації не може перевищувати дві з половиною величини середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки за календарний рік, що передував місяцю з якого призначається пенсія (у даному випадку - з 7 грудня 1999 року).

Після внесення змін до статті 53 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 17 листопада 1999 року ОСОБА_1. з 7 грудня 1999 року пенсія була перерахована із середньомісячного заробітку з 1 січня 1982 року по 1 січня 1987 року в розмірі 304 гривні 01 копійка, й призначено її в розмірі 228 гривень 01 копійка. Постановою Кабінету Міністрів України № 374 від 28 березня 2002 року (374-2002-п) "Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також пенсій, призначених відповідно до інших законів України, які раніше не підвищувались" встановлено, що з 01 квітня 2002 року непрацюючим пенсіонерам збільшено пенсії на 12 відсотків, у тому числі пенсії, призначені працівникам льотно-випробувального складу авіації та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації.

Як до, так і після прийняття зазначеної постанови інші рішення про підвищення розміру пенсії не приймалися.

Незважаючи на це, позивачу з січня 2001 року помилково було збільшено розмір пенсії до 421 гривні 49 копійок.

Оскільки зазначений перерахунок був проведений не в зв'язку з прийняттям Урядом рішень про підвищення пенсій, в УПФ не було законних підстав для збільшення її розміру на коефіцієнт зростання середньої заробітної плати працівників народного господарства у відповідності до пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробувального складу цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 року № 418 (418-92-п) .

Після виправлення помилки розмір пенсії ОСОБА_1. склав 323 гривні 88 копійок.

Отже, скасувавши рішення суду першої інстанції та, відмовивши ОСОБА_1. в задоволенні позову, апеляційний суд обгрунтовано виходив з того, що зменшення розміру пенсії позивача пов'язане з виправленням помилки, допущеної при перерахунку пенсії.

Наведеного висновку доводи касаційної скарги не спростовують, а, так як апеляційний суд правильно застосував норми матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення, то згідно з правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування прийнятого ним рішення немає.

Керуючись статтями 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення, а рішення Апеляційного суду Запорізької області від 22 липня 2004 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.