Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого, судді - Смоковича М.І.,

Суддів - Весельської Т.Ф.,

Горбатюка С.А.,

Мироненка О.В.,

Чумаченко Т.А.,

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовом ОСОБА_1до Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим про перерахунок пенсії,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим на рішення Залізничного районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 13 липня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26 жовтня 2004 року, -

У червні 2004 року ОСОБА_1. пред'явив в суді позов до Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим (далі - УПФ) про перерахунок пенсії.

Зазначав, що в травні 2000 року вийшов на пенсію за вислугу років як особа льотного екіпажу повітряного судна цивільної авіації. У жовтні 2003 року він звернувся до УПФ з заявою про перерахунок пенсії з більшого заробітку, надавши довідку про заробітну плату за період з 1 липня 1993 року по 30 червня 1998 року. Однак, розмір його пенсії не збільшився, у зв'язку з застосуванням під час перерахунку відповідачем коефіцієнта по народному господарству на момент призначення пенсії, а не на момент звернення за її перерахунком.

У квітні 2004 року він звернувся до УПФ за новим місцем проживання з аналогічною заявою. Однак, відповідач відмовив йому в перерахунку пенсії.

Просив суд зобов'язати УПФ провести перерахунок його пенсії з дотриманням законодавства про пенсійне забезпечення, застосувавши коефіцієнт по народному господарству на момент звернення за перерахунком пенсії.

Рішенням Залізничного районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 13 липня 2004 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26 жовтня 2004 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, УПФ звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду України.

Його касаційна скарга, відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій" щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ" від 22 лютого 2007 року (697-16) № 697, передана Верховним Судом України Апеляційному суду Запорізької області для розгляду і вирішення.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 1 жовтня 2007 року касаційну скаргу передано Вищому адміністративному суду України як належному суду касаційної інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги УПФ посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

ОСОБА_1. надав заперечення на касаційну скаргу, в якому просить судові рішення залишити без змін, посилаючись на їх обґрунтованість та відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Справа розглянута судами попередніх інстанцій до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) , а тому суд касаційної інстанції перевіряє додержання норм матеріального і процесуального права, що діяли на час розгляду справи.

Частиною 3 статті 53 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (в редакції Закону України від 17 листопада 1999 року "Про внесення змін до деяких законів України" (1222-14) ) встановлено, що особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації пенсії обчислюються з середньомісячного заробітку за роботу, що дає право на пенсію за вислугу років (частина перша статті 64 та статті 65, 66, 69), одержуваного перед її припиненням, і не можуть перевищувати 75 процентів заробітку для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації. Розмір пенсії для цих осіб також не може перевищувати дві з половиною величини середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за календарний рік, що передує місяцю, з якого призначається пенсія.

Дія статті 53 поширюється на працівників з числа осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації, які вийшли на пенсію до набрання Законом чинності.

Середньомісячний фактичний заробіток для обчислення пенсій, виходячи зі статті 65 зазначеного Закону, береться (за вибором того, хто звернувся за пенсією): за 24 останніх календарних місяці роботи підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд протягом всієї трудової діяльності перед зверненням за пенсією незалежно від наявних перерв у роботі.

У зв'язку з прийняттям вищезазначеного Закону від 17 листопада 1999 року, Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 10 лютого 2000 року № 264 "Про порядок обчислення заробітку для призначення пенсій особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (264-2000-п) ", якою встановив, що вказаним особам заробіток для обчислення пенсії визначається згідно з пунктом 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 року № 418 "Про затвердження нормативних актів з питань призначення пенсій за вислугу років працівникам авіації і льотно-випробного складу" (418-92-п) .

Згідно з підпунктом "а" пункту 7 вказаного Порядку, в разі перерахунку пенсії, яка обчислена із заробітку до 1992 року, скоригований відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20 липня 1992 року № 395 (395-92-п) середньомісячний заробіток підвищується за коефіцієнтом, який визначається як частка від ділення середньої заробітної плати працівників народного господарства за місяць, що передує місяцю звернення за перерахунком пенсії, на 1005 карбованців.

Відтак, висновок судів, що середньомісячний заробіток відповідача, скоригований відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20 липня 1992 року № 395 (395-92-п) , повинен підвищуватися за коефіцієнтом, який визначається як частка від ділення середньої заробітної плати працівників народного господарства за місяць, що передує місяцю звернення за перерахунком пенсії (а не станом на листопад 1999 року), на 1005 карбованців, є правильним. Максимальний же розмір пенсії після перерахунку не може перевищувати дві з половиною величини середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за календарний рік, що передує місяцю, з якого перераховується пенсія, а не грудню 1999 року.

Наведеного висновку доводи касаційної скарги не спростовують, а, так як суди правильно застосували норми матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень, то згідно з правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для скасування прийнятих ними рішень відсутні.

Керуючись статтями 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а рішення Залізничного районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 13 липня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26 жовтня 2004 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.