Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого, судді - Смоковича М.І.,

Суддів - Весельської Т.Ф.,

Горбатюка С.А.,

Мироненка О.В.,

Чумаченко Т.А.,

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовом ОСОБА_1до Управління Пенсійного фонду України в місті Артемівську Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

провадження якій відкрито за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в місті Артемівську Донецької області на постанови Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 24 жовтня 2006 року та Апеляційного суду Донецької області від 22 грудня 2006 року, -

У червні 2006 року ОСОБА_1. пред'явив в суді позов до Управління Пенсійного Фонду України в місті Артемівську Донецької області (далі - УПФ) про визнання дій неправомірними та стягнення заборгованості з пенсії і моральної шкоди.

Зазначав, що з березня 2005 року йому призначена пенсія державного службовця із заробітної плати начальника Артемівського міжрайонного контрольно-ревізійного відділу, з урахуванням винагороди за вислугу років у розмірі 40 % посадового окладу та доплати за ранг. Виплата такої винагороди передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 року № 1141 (1141-98-п) "Про затвердження Порядку виплати винагороди за вислугу років працівникам органів державної контрольно-ревізійної служби, які безпосередньо здійснюють державний контроль за витрачанням бюджетних коштів". Постановою Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" (268-2006-п) з 1 січня 2006 року збільшено розмір заробітної плати державних службовців, у зв'язку з чим, на підставі статті - 37-1 Закону України "Про державну службу", він набув право на перерахунок пенсії.

Для здійснення перерахунку спочатку подав УПФ довідку про заробітну плату працюючого державного службовця на посаді, з якої він вийшов на пенсію, від 6 травня 2006 року № 10/2-2-406, в якій було зазначено винагороду за вислугу років в розмірі 20 %. Пізніше, після отримання консультації, надав іншу довідку - від 23 травня 2006 року № 10/2-21-491, в якій було зазначено винагороду за вислугу років в розмірі 40 %, в тому числі надбавка за вислугу років держслужбовця - 20 % і просив перерахувати йому пенсію на підставі останньої довідки. Однак УПФ відмовило йому в перерахунку.

Посилаючись на наведені обставини, просив визнати дії УПФ неправомірними та зобов'язати перерахувати йому пенсію на підставі довідки про заробітну плату від 23 травня 2006 року № 10/2-21-491, починаючи з 1 січня 2006 року, а також стягнути моральну шкоду в розмірі 25 000 гривень.

Постановою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 24 жовтня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1. задоволено частково. Скасовано рішення УПФ від 18 травня 2006 року про перерахунок пенсії ОСОБА_1. на підставі довідки від 6 травня 2006 року № 10/2-2-406 та зобов'язано перерахувати йому пенсію, починаючи з січня 2006 року, з урахуванням винагороди за вислугу років в розмірі 40 %, тобто на підставі довідки від 23 травня 2006 року № 10/2-21-491, а також стягнуто моральну шкоду в розмірі 2 000 гривень. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Апеляційного суду Донецької області від 22 грудня 2006 року постанову суду першої інстанції змінено в частині відшкодування моральної шкоди - її розмір зменшено до 200 гривень.

В обґрунтування касаційної скарги УПФ посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування рішень судів попередніх інстанцій та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову.

ОСОБА_1. надав заперечення на касаційну скаргу, в якому просить залишити без змін рішення суду апеляційної інстанції, посилаючись на його обґрунтованість та відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, і цього не заперечували сторони під час розгляду справи, що ОСОБА_1. на день звільнення працював на посаді начальника Артемівського міжрайонного контрольно-ревізійного відділу і під час роботи йому в період з 1 липня 1997 року по 3 березня 2005 року нараховувалася та виплачувалася винагорода за вислугу років в розмірі 40 % посадового окладу та доплати за ранг, відповідно до Порядку виплати винагороди за вислугу років працівникам органів державної контрольно-ревізійної служби, які безпосередньо здійснюють державний контроль за витрачанням бюджетних коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 року № 1141 (1141-98-п) . Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачувався позивачем із всієї суми нарахованої заробітної плати.

Статтями 37 та - 37-1 Закону України "Про державну службу" передбачено, що пенсія державним службовцям призначається та перераховується, виходячи із сум заробітної плати працюючого державного службовця, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до статті 33 цього Закону, заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Надбавка за вислугу років виплачується державним службовцям щомісячно у відсотках до посадового окладу з урахуванням доплати за ранг і залежно від стажу державної служби у таких розмірах: понад 3 роки - 10, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків.

Порядок та умови нарахування суми заробітної плати для врахування пенсії визначений постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року № 865 "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії" (865-2000-п) . Пунктом 4 цієї постанови встановлено, що разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України після набрання чинності Законом України від 16 січня 2003 р. N 432-IV "Про внесення змін до Закону України "Про державну службу" (432-15) заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам визначається в такому порядку:

1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку;

2) іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок. При цьому, посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України на момент виникнення права на перерахунок за відповідною посадою та рангом на момент призначення (перерахунку) пенсії.

З огляду на наведені правові норми та встановлені судами обставини справи, їх висновок про неправомірність дій УПФ щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1. на підставі довідки від 23 травня 2006 року № 10/2-21-491, є правильним, оскільки, як вірно відмічено судами, винагорода за вислугу років, зазначена в ній, фактично є надбавкою за вислугу років, що встановлена статтею 33 Закону України "Про державну службу", з огляду на специфіку оплати праці працівників контрольно-ревізійної служби.

Окрім того, як вбачається з додатків до заперечень ОСОБА_1. на касаційну скаргу, правильність визначення одержуваного позивачем заробітку для обчислення пенсії вже була предметом доказування у справі за позовом ОСОБА_1. про визнання неправомірними дій УПФ. Так, постановою Апеляційного суду Донецької області від 10 січня 2006 року, яка залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 жовтня 2006 року та постановою Верховного Суду України від 19 червня 2007 року, дії УПФ було визнано неправомірними та зобов'язано нарахувати ОСОБА_1. пенсію з урахуванням винагороди за вислугу років в розмірі 40 % посадового окладу та доплати за ранг.

Пленум Верховного Суду України у пункті 5 своєї постанови від 31 березня 1995 року № 4 (v0004700-95) (зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 2001 року № 5) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" зазначив, що при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягає обов'язковому з'ясуванню наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

На порушення зазначених вимог, суд першої інстанції при визначенні розміру моральної шкоди не врахував вимоги розумності та справедливості і значно завищив розмір відшкодування моральної шкоди. Суд же апеляційної інстанції врахував характер, глибину фізичних та духовних страждань позивача, ступінь вини відповідача та дійшов обґрунтованого висновку про встановлення відшкодування моральної шкоди в розмірі 200 гривень.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду апеляційної інстанції, а також рішення суду першої інстанції в незміненій ним частині, є законними й обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин та на підставі закону, що регулює спірні відносини; в судових рішеннях повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Наведеного висновку доводи касаційної скарги не спростовують, а тому, згідно з правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, підстави для скасування рішення апеляційного суду відсутні.

Керуючись статтями 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Артемівську Донецької області залишити без задоволення, а постанову Апеляційного суду Донецької області від 22 грудня 2006 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.