Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області та Головного управління Державного казначейства України у Полтавській області на постанову Господарського суду Полтавської області від 14.03.2006 року та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.07.2006 року по справі № 17/118 за позовом ТОВ "Інтерсплав"до Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області та ВДК у м. Кременчук про стягнення суми.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

Постановою Господарського суду Полтавської області від 14.03.2006 року позовні вимоги ТОВ "Інтерсплав"до Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області та ВДК у м. Кременчук (відповідно до наказу Державного казначейства України № 343-К від 12.07.2006 року, правонаступник Управління Державного казначейства України у Полтавській області –Головне управління Державного казначейства України у Полтавській області) про стягнення суми –задоволено, стягнуто з Державного бюджету на користь ТОВ "Інтерсплав"проценти, нараховані на суму бюджетної заборгованості у розмірі 10870,98 грн. та стягнуто з Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області на користь позивача суму державного мита в розмірі 747,53 грн.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.07.2006 року, постанова суду першої інстанції скасована та винесена нова, стягнуто з Державного бюджету на користь ТОВ "Інтерсплав"проценти, нараховані на суму бюджетної заборгованості у розмірі 10870,98 грн. та стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Інтерсплав"108 гривень 71 копійку державного мита за розгляд справи в суді першої інстанції, 181 гривною 78 копійок судових витрат, що пов’язані із прибуттям представника позивача до суду та 54 гривні 35 копійок державного мита за розгляд справи в Київському міжо()бласному апеляційному господарському суді.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області 02.08.2006 року та ГУ ДК України у Полтавській області 01.03.2007 року звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.10.2007 року касаційна скарга Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.12.2007 року ГУ ДК України у Полтавській області поновлено строк на касаційне оскарження, касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження та об’єднано в одне провадження з касаційною скаргою Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області.

В касаційній скарзі Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області просить скасувати судові рішення та постановити нове –про відмову в позові посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме, п.п.7.7.3 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"та не врахування судами положень ст.8 цього Закону України. Так, на думку податкового органу визначений Законом порядок експортного відшкодування не передбачає нарахування процентів на суму цього відшкодування.

В касаційній скарзі ГУ ДК України у Полтавській області просить скасувати судові рішення в частині стягнення з Державного бюджету на користь позивача судових витрат та постановити нове –про відмову в позові посилаючись на те, що судами не було враховано положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , яким не передбачено загальнодержавні видатки на покриття судових витрат за рішенням суду.

Касаційні скарги необхідно залишити без задоволення, а постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.07.2006 року –без змін з огляду на наступне.

На підставі належних та допустимих доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що, згідно з вимогами чинного законодавства, за результатами фінансово-господарської діяльності ТОВ "Інтерсплав"20.04.2004 року подало до Кременчуцької ОДПІ у полтавській області податкову декларацію з податку на додану вартість, за встановленою формою за січень 2004 року з розрахунком експортного відшкодування у розмірі 17937 грн.

12.05.2004 року позивачем подано до Кременчуцької ОДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2004 року з розрахунком експертного відшкодування у розмірі 54394 грн.

05.08.2004 року позивачем подано до Кременчуцької ОДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2004 року 27823 грн.

30.09.2004 року державним казначейством відшкодовано 27823 грн. по декларації за липень 2004 року та 25.01.2005 року позивачу відшкодовано з державного бюджету податок на додану вартість в сумі 54394 грн. по декларації за квітень 2004 року.

З огляду на те, що 22.06.2005 року державним казначейством було самостійно відшкодовано на користь ТОВ "Інтерсплав"62825,98 грн. по деклараціям за січень і березень 2004 року, позивачем по справі в заяві № 154 від 22.07.2005 року збільшено суму процентів нарахованих на суму бюджетної заборгованості до 10870,98 грн.

Згідно з пунктом 8.1 статті 8 Закону № 168/97-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платник податку, який здійснює операції з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України (експорт) і подає розрахунок експортного відшкодування за наслідками податкового місяця, має право на отримання такого відшкодування протягом 30 календарних днів з дня подання такого розрахунку.

Статтею 4 Указу Президента України "Про деякі зміни в оподаткуванні"від 7 серпня 1998 року № 857/98 (зі змінами), якщо сума від’ємного значення податку не погашається сумами податкових зобов’язань, що виникли протягом трьох наступних звітних періодів, така сума підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України на умовах встановлених законодавством, протягом місяця, що настає після подання декларації за третій звітній період, після виникнення від’ємного значення податку.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Інтерсплав"суди у цій справі керувалися положеннями пункту 7.7.1 статті 7 Закону № 168/97-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якою визначено порядок відшкодування з Державного бюджету України від’ємного значення суми податку, що підлягають сплаті, як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-яким продажем товарів (роботі, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду, тобто надміру сплаченого податку.

Ці положення не розмежовують їх застосування при відшкодуванні ПДВ за природою його виникнення, тому є загальними у разі проведення відшкодування ПДВ.

Приписи щодо порядку експортного відшкодування, що були встановлені статтею 8 Закону №168/97-ВР, яка безпосередньо визначала особливості оподаткування операцій з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України, у тому числі, строки та порядок експортного відшкодування та, при цьому, не містила вимог щодо нарахування процентів на суми експортного відшкодування, або відсилання до порядку відшкодування ПДВ, не обмежує право суб’єктів господарювання на відшкодування збитків понесених несвоєчасним відшкодування ПДВ у вигляді виплати нарахування процентів у розмірах визначених частиною 5 підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, згідно п.п.7.7.3 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від’ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.

Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі казначейського чека, який приймається до негайної оплати (погашення) будь-якими банківськими установами. Правила випуску, обігу та погашення казначейських чеків встановлюються законодавством.

Здійснення відшкодування шляхом зменшення платежів по інших податках, зборах (обов’язкових платежах) не дозволяється.

Суми, що не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

На підставі встановлених по справі обставин та враховуючи положення законодавства, чинного на момент спірних правовідносин суди попередніх інстанцій обґрунтовано задовольнили вимоги ТОВ "Інтерсплав"щодо стягнення процентів, нарахованих на суму бюджетної заборгованості в розмірі 10870,98 грн.

Доводи касаційної скарги Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області висновків суду не спростовують.

Щодо посилань ГУ ДК України у Полтавській області на неправомірність стягнення з Державного бюджету судових витрат, оскільки Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) не передбачено загальнодержавних видатків на покриття таких витрат, то такі посилання відповідача не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки вони суперечать положенням п.1 ст. 94 КАС України, відповідно до якого в разі якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України .

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 210, 220, 220-1, 224, 231 та ч.5 ст. 254 КАС України, колегія –

Касаційні скарги Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області та Головного управління Державного казначейства України у Полтавській області залишити без задоволення, постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.07.2006 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.