К-10990/09 Про стягнення недоплаченої щомісячної грошової допомоги як дитині війни - 21.10.2009 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Теплицькому районі Вінницької області (далі –УПФ) про стягнення недоплаченої щомісячної грошової допомоги як дитині війни,

У серпні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він відноситься до категорії "діти війни"та відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що таке підвищення до пенсії йому не виплачувалось, просив стягнути з УПФ на його користь суму недоплаченої грошової допомоги як дитині війни в розмірі 834 грн.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2007 року позов задоволено частково. Зобов’язано УПФ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавки до пенсії як дитині війни, починаючи з 09.07.2007 р. відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) . У задоволенні решти вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2009 року апеляційну скаргу УПФ на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2007 року залишено без розгляду.

У касаційній скарзі УПФ, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить судове рішення апеляційної інстанції скасувати, а справу направити на новий розгляд.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Залишаючи апеляційну скаргу УПФ без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подана за спливом встановленого законом строку, тобто 18.12.2007 р.

Такий висновок не відповідає фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Згідно до ч.1 ст. 102 КАС України, пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом –продовжений за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

З матеріалів касаційної скарги вбачається, що із заявою про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції УПФ звернулося 12.12.2007 р., тобто через 9 днів з дня її проголошення, а з апеляційною скаргою –09.01.2008 р., тобто в строк, передбачений ч.3 ст. 186 КАС України.

Однак, залишаючи апеляційну скаргу без розгляду, апеляційний суд не врахував наведену обставину та не дав їй відповідної оцінки.

За таких обставин судове рішення апеляційного суду не може залишатися в силі, а справа підлягає направленню до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 КАС України, суд,

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Теплицькому районі Вінницької області задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2009 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, окрім як з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 236- 239 КАС України.