К-4806/09-С Про зобов’язання виплатити суму щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій - 21.10.2009 Прийняття

провівши розгляд справи у порядку письмового провадження за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Борівської райдержадміністрації, Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації про зобов’язання вчинити певні дії за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Борівської райдержадміністрації на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 липня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2008 року,

У березні 2008 року позивач звернувся в суд із позовом до Управління праці та соціального захисту населення Борівської райдержадміністрації, Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації про визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Борівської районної державної адміністрації Харківської області щодо виплати йому щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за 2005-2007 роки у розмірі, меншому ніж встановлено ч.5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", визнати його право на перерахунок розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій та зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Борівської районної державної адміністрації Харківської області зробити перерахунок розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за 2005-2007 роки.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23 липня 2008 року позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії відповідача щодо нарахування та виплаті в неповному обсязі позивачу за 2007 рік щорічної разової грошової допомоги відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", зобов’язано відповідача зробити перерахунок позивачу за 2007 рік щорічної разової грошової допомоги, відповідно до ч.5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та здійснити виплату цих коштів. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся зі скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2008 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із рішеннями суду, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню. Постанова суду першої та ухвала суду апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, справа –направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 13 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ передбачено, що ветеранам війни виплачується щорічна одноразова допомога до 5 травня в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.

Ухвалюючи рішення, суд дійшов висновку про те, що відповідно до ч.5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", щорічно до 5 травня учасникам бойових дій, виплачується разова грошова допомога у розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком. Згідно п. 13 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом, дію зазначеної норми зупинено на 2007 рік. Статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"установлено, що у 2007 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) та "Про жертви нацистських переслідувань" (1584-14) здійснюється у таких розмірах: інвалідам І групи –450 гривень, інвалідам II групи –360 гривень, інвалідам III групи –300 гривень; учасникам бойових дій та колишнім неповнолітнім в’язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 280 грн.; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною - 450 гривень; членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни і жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя інвалідами - 150 гривень; учасникам війни та колишнім в’язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, які були насильно вивезені на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога –55 гривень.

Згідно ст. 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через установи банків.

Мінімальна пенсія за віком, яка встановлена постановою Кабінету Міністрів України № 279 від 13 березня 2002 року "Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (279-2002-п) , та мінімальні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"№ 1058-ІУ від 09.07.2003 (1058-15) із змінами та доповненнями внесеними згідно із Законами № 2291-IV від 23.12.2004 (2291-15) та № 2505-IV від 25.03.2005 (2505-15) , на які посилається позивач –це пенсії, виплата яких здійснюється за рахунок коштів Пенсійного фонду України п.3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"(із змінами та доповненнями) визні ) визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої статті 28 застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Виплата щорічної разової допомоги здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Кабінетом Міністрів України 03 січня 2002 року було прийнято постанову № 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (1-2002-п) , до якої вносилися зміни згідно з постановами Кабінету Міністрів України № 279 від 13.03.2002 (279-2002-п) , № 1350 від 27.08.2003 (1350-2003-п) , № 895 від 13.07.2004 (895-2004-п) , № 996 від 04.08.2004 (996-2004-п) .

Відповідно до п.2 зазначеної вище постанови передбачено, виходячи з розміру 19 гривень 91 коп. розрахунок підвищень, згідно із вимогами Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) .

Слід зазначити, що при підвищенні розміру пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) , які були урегульовані постановами Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року № 279 (279-2002-п) , від 15 квітня 2003 року № 544 (544-2003-п) , зазначається, що збільшення мінімального розміру пенсій, передбачених цими постановами, не застосовується для визначення розмірів надбавок, підвищень та інших доплат до пенсій.

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 177 від 18.02.2004 року (177-2004-п) "Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) Міністерство фінансів і Державне казначейство забезпечують щороку до 10 квітня виділення коштів Міністерству праці та соціальної політики для виплати разової грошової і допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , у розмірах, установлених законом про державний бюджет на відповідний рік, і для подальшого перерахування їх місцевим органам праці та соціального захисту населення.

Також слід зазначити, що до розділу III "Пільги ветеранам війни та гарантії їх соціального захисту" Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) згідно із Законами України № 2285-ІУ від 23.12.2004 року (2285-15) , № 2505-ІУ від 25.03.2005 року (2505-15) та № 3235-ІУ від 20.12.2005 року (3235-15) внесені зміни щодо виплати щорічної разової допомоги.

Пунктом 13 ст. 71 розділу VI "Особливі положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) з метою приведення окремих норм законів у відповідність із зазначеним вище Законом на 2007 рік зупинена дія ч.5 ст. 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"в частині визначення розміру виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни. Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) визнані такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) , п.13 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік".

Зі справи вбачається, що разова грошова допомога до 5 травня у 2007 році позивачу була виплачена у квітні 2007 року.

Суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що виплата щорічної грошової допомоги, як і її розмір, який підлягає виплаті позивачеві, було встановлено не ч.5 ст. 12 Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а Законами України "Про державний бюджет України" на 2005-2007 роки і відповідач, здійснюючи виплати щорічної разової грошової допомоги у відповідності до розмірів, встановлених Законами України "Про державний бюджет України"діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачено, діючими на час здійснення виплат Законами України.

Вирішуючи питання про стягнення сум недоплаченої допомоги на користь позивача суд допустив порушення вимог частини 3 ст. 2 та ч.3 ст. 159 КАС України, оскільки ним не досліджено і не надано правової оцінки законодавчим актам, які визначають правосуб’єктність відповідача, його права та обов’язки у сфері публічних відносин, чи є він належним відповідачем по всім заявленим вимогах.

З огляду на положення статей 21, 105, 162 КАС адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю.

Залишаючи без змін постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не врахував те, що адміністративний суд може лише визнавати дії суб’єктів владних повноважень незаконними та покласти обов’язок на відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону за відповідний рік, і не є уповноваженим органом проводити розрахунок суми заборгованості.

З огляду на викладене, постанова суду першої та ухвала суду апеляційної інстанцій не відповідають обставинам справи наданим доказам та нормам процесуального права і тому підлягають скасуванню.

Для вирішення даного спору з урахуванням наведених вище норм матеріального права і висновків суду касаційної інстанції необхідно встановлювати нові обставини щодо правильності визначення розміру грошових виплат позивачу та давати їм належну правову оцінку, що відповідно до ч.1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не може зробити суд касаційної інстанції, тому зазначену справу слід направити в суд першої інстанції на новий судовий розгляд.

За правилами ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.