Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Чумаченко Т.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління праці та соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації (далі - ГУПСЗН Рівненської облдержадміністрації) про визнання бездіяльності незаконною і відшкодування коштів, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2007 року,

У лютому 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ГУПСЗН Рівненської облдержадміністрації про визнання дій протиправними.

Вимоги обґрунтовувала тим, що проживає в селі Бистричі Березнівського району Рівненської області, яке знаходиться на території радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції (далі - ЧАЕС) і відноситься до першої категорії осіб, що постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС. Згідно зі статтею 4 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено відселення та самостійне переселення громадян з території, що зазнала забруднення. В 1991 році за відповідним направленням була включена в загальну чергу Рівненського міськвиконкому для одержання житла в місті Рівне. На день подання позовної заяви до суду перебувала в черзі на отримання житла під № 219.

У листопаді 2003 року позивачу було надано статус інваліда першої категорії, про що повідомлено було Рівненський міськвиконком та Головне управління праці та соціального захисту населення Рівненської ОДА. Згідно вимог пункту 10 статті 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" громадяни такої категорії повинні забезпечуватись житлом на протязі одного року, однак в цей термін позивач житла не отримала через відсутність коштів.

Вважає зазначену бездіяльність відповідача неправомірною та просила суд визнати такі дії незаконними та зобов'язати відповідача відшкодувати кошти в розмірі 57784 гривень на придбання житла в місті Рівне.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 18 лютого 2005 року позовні вимоги задоволено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2007 року скасовано рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 18 лютого 2005 року та в задоволенні позову відмовлено за безпідставністю.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити без зміни рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до частини 3 статті 32 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в редакції, що діяла на час розгляду справи судом першої інстанції для забезпечення житлом сімей, які відселяються або самостійно переселяються відповідно до статті 4 вказаного Закону за направленнями виконавчих комітетів обласних Рад (державних обласних адміністрацій), виконавчі комітети місцевих Рад, підприємства, установи та організації, а також самі громадяни можуть купувати в будь-якому населеному пункті України за договірними цінами жилі будинки та квартири у громадян, яким вони належать на праві особистої власності. Громадянам, які купили за власні кошти житло відшкодовується його вартість у розмірах, визначених місцевими радами за обраним місцем проживання.

Згідно із пунктом 2.1. Порядку забезпечення житлом громадян, які переселяються (переселились) з радіоактивно забруднених територій за направленнями облдержадміністрацій, та поліпшення житлових умов сімей, в складі яких є інваліди, інвалідність яких пов'язана з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, затвердженому розпорядженням голови Рівненської обласної державної адміністрації від 24 липня 2001 року № 455, що прийнятий для реалізації Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , визначено, що громадяни, які переселяються із радіоактивно забруднених територій, та громадяни, в складі сімей яких є інваліди внаслідок Чорнобильської катастрофи, можуть купувати за договірними цінами жилі будинки садибного типу, квартири в житлово-будівельних кооперативах, квартири державного і громадського фонду з подальшим відшкодуванням їх вартості.

Аналізуючи вказані вимоги закону та нормативно-правового акту, що розроблений з метою його реалізації та який не суперечить закону, слід зробити висновок, що передбачається відшкодування (компенсація) громадянами, які переселяються з радіоактивно забруднених територій, в місці переселення вартості вже придбаного ними житла, а не виплату їм грошових сум для придбання житла таким громадянам в майбутньому.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач ще не придбала собі житловий будинок, а лише хоче придбати.

Оскільки законодавством встановлено, що компенсація за житло можлива лише після його придбання, то правильними є висновки суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову, так як позивач житлове приміщення не придбала. Законодавством не передбачено такій категорії осіб, до яких відноситься позивач, виплата коштів на придбання житла.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують вищенаведених висновків апеляційного суду.

За таких обставин, рішення апеляційного суду є обґрунтованим і законним, підстави для його скасування чи зміни відсутні.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2007 року по цій справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена за винятковими обставинами до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.