К-12319/08 Про зобов’язання вчинити певні дії - 21.10.2009 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою приватного підприємства "Ловко-3" на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 03 червня 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 30 липня 2008 року у справі №2-13/1416.1-2008А за позовом приватного підприємства "Ловко-3" до Інспекції Головного державного реєстратора флоту Міністерства транспорту та зв’язку України, Державного підприємства "Морська адміністрація Керченського морського рибного порту", Державної організації "Виконавче бюро", Капітана Керченського морського рибного порту, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Південна мануфактура "Пролив", про зобов’язання вчинити певні дії, -

У січні 2007 року ПП "Ловко-3" звернулось до суду з адміністративним позовом до Інспекції Головного державного реєстратора флоту Міністерства транспорту та зв’язку України, Державного підприємства "Морська адміністрація Керченського морського рибного порту", Державної організації "Виконавче бюро", Капітана Керченського морського рибного порту, в якому позивач просив:

- Зобов’язати Інспекцію Головного державного реєстратора флоту Міністерства транспорту та зв'язку України надати висновок про можливість виключення з Державного суднового реєстру України середнього чорноморського сейнера "Карс", малого риболовецького сейнера-траулера "Эллада", малого риболовецького сейнера-траулера "Октант", попереднім власником яких було ТОВ "Південна мануфактура "Пролив", та надати висновок про можливість включення зазначених суден до Державного судноплавного реєстру України, власником яких на цей час є ПП "Ловко-3".

- Зобов’язати Державне підприємство "Морська адміністрація Керченського морського рибного порту" і Капітана Керченського морського рибного порту видати свідоцтва про виключення з Державного суднового реєстру України середнього чорноморського сейнера "Карс", малого риболовецького сейнера-траулера "Эллада", малого риболовецького сейнера-траулера "Октант", попереднім власником яких було ТОВ "Південна мануфактура "Пролив", та видати дозвіл на перехід зазначених суден з Керченського морського рибного порту до Маріупольського морського рибного порту з метою зміни органу державної реєстрації та міста базування суден.

Постановою господарського суду АР Крим від 25 січня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Севастополськьгого апеляційного господарського суду від 14 березня 2007 року, позов задоволено частково. Зобов’язано Інспекцію Головного державного реєстратора флоту Міністерства транспорту та зв'язку України надати висновок про можливість виключення з Державного суднового реєстру України середнього чорноморського сейнера "Карс", 1991 року побудови у м.Азов, ідентифікаційний номер ІМО 8847155, ФЯ 1045; малого риболовецького сейнера-тралера "Эллада", 1987 року побудови у м.Андропов, ідентифікаційний номер ІМО 8722903, ФЯ 3201; малого риболовецького сейнера-траулера "Октант", 1989 року побудови у м.Рибинськ, ідентифікаційний номер ІМО 8730182, ФЯ 3211, попереднім власником яких було ТОВ "Південна мануфактура "Пролив".

Зобов’язано Інспекцію Головного державного реєстратора флоту Міністерства транспорту та зв'язку України надати висновок про можливість включення до Державного суднового реєстру України: середнього чорноморського сейнера "Карс", 1991 року побудови у м.Азов, ідентифікаційний номер ІМО 8847155, ФЯ 1045; малого риболовецького сейнера-тралера "Эллада", 1987 року побудови у м.Андропов, ідентифікаційний номер ІМО 8722903, ФЯ 3201; малого риболовецького сейнера-траулера "Октант", 1989 року побудови у м.Рибинськ, ідентифікаційний номер ІМО 8730182, ФЯ 3211, власником яких є Приватне підприємство "Ловко-3".

Зобов’язано Державне підприємство "Морська адміністрація Керченського морського рибного порту" та Капітана Керченського морського рибного порту надати свідоцтво про виключення з Державного суднового реєстру України зазначених вище суден.

Зобов’язано Державне підприємство "Морська адміністрація Керченського морського рибного порту" та Капітана Керченського морського рибного порту надати дозвіл на перехід вказаних суден з Керченського морського рибного порту до Маріупольського морського рибного порту з метою зміни органу державної реєстрації та міста базування суден.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 грудня 2007 року касаційні скарги Інспекції Головного державного реєстратора флоту Міністерства транспорту та зв’язку України та ТОВ "Південна мануфактура "Пролив" задоволено. Постанову господарського суду АР Крим від 25 січня 2007 року і ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 березня 2007 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Суд касаційної інстанції мотивував рішення тим, що судами першої і апеляційної інстанцій вирішено питання про права і обов’язки ТОВ "Південна мануфактура "Пролив", яке не було повідомлено про можливість вступити у справу.

11.02.2008р. ТОВ "Південна мануфактура "Пролив" подало до суду 1-ої інстанції заяву про поворот виконання скасованої постанови господарського суду АР Крим від 25.01.2007 р., на виконання якої судом 22.03.2007р. видано виконавчий лист про примусове виключення з Державного судового реєстру України суден ТОВ "Південна мануфактура "Пролив".

За результатами нового розгляду ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 03 червня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 30 липня 2008 року, позовну заяву ПП "Ловко-3" залишено без розгляду. Здійснено поворот виконання постанови господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 січня 2007 року шляхом скасування висновку про можливість виключення з Державного суднового реєстру України, скасування висновку про можливість включення до Державного суднового реєстру України, скасування свідоцтва про виключення з Державного суднового реєстру України, скасування дозволу на перехід з метою зміни органу державної реєстрації та міста базування наступних суден: середнього чорноморського сейнеру "Карс", 1991 року побудови у м.Азов, ідентифікаційний номер ІМО 8847155, ФЯ 1045; малого риболовецького сейнеру-тралеру "Эллада", 1987 року побудови у м.Андропов, ідентифікаційний номер ІМО 8722903, ФЯ 3201; малого риболовецького сейнеру-траулеру "Октант", 1989 року побудови у м.Рибинськ, ідентифікаційний номер ІМО 8730182, ФЯ 3211, попереднім власником яких було ТОВ "Південна мануфактура "Пролив".

В касаційній скарзі ПП "Ловко-3" просить скасувати ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 03 червня 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 30 липня 2008 року як такі, що ухвалені з порушенням норм процесуального права, та постановити дві окремі ухвали про залишення позову без розгляду та про відмову в задоволенні заяви про поворот виконання судового рішення.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Оскаржувані ухвали в частині залишення позову без розгляду мотивовані тим, що представник позивача тричі не з'являвся у судове засідання суду першої інстанції, про причини неприбуття суд не сповістив, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Такі висновки судів є обґрунтованими з огляду на таке.

Згідно ч. 3 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повторного неприбуття позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Підпунктом 4 пункту 1 статті 155 КАС України встановлено, що суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позивач повторно не прибув у судове засідання без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до пункту 2 статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Підпунктом 4 пункту 1 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України передбачена змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з неявкою позивача, ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 березня 2008 року слухання справи було відкладено на 23.04.2008р.; ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.04.2008р. слухання справи було відкладено на 03.06.2008р.

Сторони були належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.

Незважаючи на те, що явка представників сторін та третьої особи судом була визнана обов'язковою, позивач вимоги суду першої інстанції не виконав, що свідчить про недобросовісне ставлення позивача до реалізації наданих йому процесуальних прав та виконання покладених на нього судом обов'язків.

За таких обставин колегія суддів вважає правомірним висновок суду про залишення позову приватного підприємства "Ловко-3" без розгляду, з чим погоджується і позивач у касаційній скарзі.

Щодо повороту виконання судового рішення, то слід зазначити, що ухвала Вищого адміністративного суду України від 06 грудня 2007 року, якою скасовано постанову господарського суду АР Крим від 25 січня 2007 року і ухвалу Севастополськьгого апеляційного господарського суду від 14 березня 2007 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, сторонами та іншими особами не оскаржувалася за винятковими обставинами.

Тобто, є чинною ухвала ВАСУ від 06.12.2007р. про скасування постанови господарського суду АР Крим від 25.01.2007 р., на виконання якої судом першої інстанції було видано 22.03.2007р. виконавчий лист про примусове виконання.

Після скасування судом касаційної інстанції рішення суду першої інстанції, яке було виконано в примусовому порядку, позивач ТОВ "Ловко-3" при новому розгляді справи неодноразово не з’являвся до суду першої інстанції і саме з цих підстав його позовну заяву залишено без розгляду.

Оскільки після скасування в касаційному порядку судових рішень дана справа знаходилася на новому розгляді в суді першої інстанції, тому суд першої інстанції при ухваленні судового рішення про залишення позову без розгляду одночасно розглянув питання про поворот виконання судового рішення.

Статтею 265 Кодексу адміністративного судочинства України передбачена можливість повороту виконання судового рішення.

Частинами 1, 3 статті 265 КАС України встановлено, що питання про поворот виконання судового рішення вирішує суд апеляційної чи касаційної інстанції, якщо, скасувавши судове рішення, він закриває провадження у справі, залишає позовну заяву без розгляду або відмовляє у задоволенні адміністративного позову чи задовольняє позовні вимоги у меншому розмірі. Якщо питання про поворот виконання судового рішення не було вирішене судом апеляційної чи касаційної інстанції, заява відповідача про поворот виконання розглядається адміністративним судом, у якому знаходиться справа. Заяву про поворот виконання може бути подано протягом одного року з дня виникнення підстав для повороту виконання.

Як було зазначено вище, постанова суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог ТОВ "Ловко-3" була скасована касаційною інстанцією, однак, питання про поворот виконання скасованого судового акту вирішено не було

Суди попередніх інстанцій, здійснюючи поворот виконання скасованого судового рішення, дійшли вірного висновку, що пункт 3 статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України хоч наділяє лише відповідача правом звернення з заявою про поворот виконання судового рішення, однак не містить обмеження або заборони іншим учасникам процесу вчинити дії, спрямовані на захист їх прав чи охоронюваних законом інтересів.

Пункт 3 статті 49 КАС України передбачає, що особи, які беруть участь у справі, мають рівні процесуальні права і обов’язки.

Згідно положень ст. 129 Конституції України, яка має найвищу силу і її норми є нормами прямої дії, усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Відповідно до вимог п.7 ст. 9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Суди попередніх інстанцій при вирішенні питання про поворот виконання судового рішення правильно застосували приписи Конституції України (254к/96-ВР) та норми процесуального права, які регулюють відповідні правовідносини.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи за заявою третьої особи питання про поворот виконання скасованого судового рішення, правильно застосували приписи ст. 265 КАС України, яка регулює порядок вирішення питання про поворот виконання за заявою відповідача, з дотриманням положень Конституції України (254к/96-ВР) щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Рішення суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про залишення позову без розгляду та про поворот виконання скасованого судового рішення, відповідає обставинам справи та нормам процесуального права, тому відсутні передбачені законом підстави для його скасування.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу приватного підприємства "Ловко-3" залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 03 червня 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 30 липня 2008 року - без змін.