Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Бутенка В.І. (доповідач), Лиски Т.О., Сороки М.О.,

Чумаченко Т.А., Штульмана І.В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1та прокурора м. Суми в інтересах ОСОБА_1, до Сумської міської ради та Управління комунального майна і приватизації Сумської міської ради, третя особа - ОСОБА_2, про визнання незаконними і скасування розпоряджень Сумського міського голови, визнання недійсними договорів оренди -

У червні 2005 року ОСОБА_1. звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив визнати незаконними і скасувати розпорядження Сумського міського голови № 410-р від 06.06.2002 року та № 176-р від 07.04.2003 року в частині надання в оренду приміщення, розташованого заАДРЕСА_1 а також визнати недійсними договір оренди зазначеного приміщення № ФМ-814 від 05.07.2002 року з додатковою угодою до нього № 2 від 05.07.2002 року, зі змінами №1 від 17.04.2003 року, договір оренди нерухомого майна № 0089 від 12.07.2004 року з усіма додатками до нього.

У липні 2005 року до справи вступив прокурор м. Суми в інтересах фізичної особи - позивача ОСОБА_1

Постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 05 вересня 2006 року у задоволенні позову ОСОБА_1. та прокурору м. Суми в інтересах ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 10 листопада 2006 року це судове рішення скасовано, а провадження у справі закрито.

В касаційній скарзі ОСОБА_2посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову місцевого суду.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що дана справа є адміністративною.

Однак такий висновок було обґрунтовано визнано судом апеляційної інстанції помилковим і таким, що базується на невірному застосуванні норм процесуального права.

Згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

За змістом ст. 3 цього ж Кодексу справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Вжитий у Кодексі адміністративного судочинства України (2747-15) термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі при виконанні делегованих повноважень.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) відповідно до прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що предметом спору є визнання незаконними рішень відповідача щодо надання в оренду нерухомого майна, яке перебуває у комунальній власності.

Таким чином, заявлені позовні вимоги мають приватноправовий характер. Оскільки підстави позову випливають зі спірних правовідносин, що мають цивільно-правовий характер, і він не пов'язаний безпосередньо зі здійсненням відповідачем владних управлінських повноважень, цей спір не відноситься до компетенції судів адміністративної юрисдикції та не може ними розглядатися.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства та скасував рішення місцевого суду і закрив провадження у справі.

Доводи касаційної скарги зроблених апеляційним судом висновків не спростовують.

За правилами ч.3 ст. - 220-1, ч.1 ст. 224 КАС України, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень, то суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції прийнято законне і обґрунтоване рішення, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, - 220-1, 221, 223, 224, 230 КАС України, суд, -

Касаційну скаргу ОСОБА_2залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду Сумської області від 10 листопада 2006 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.