К-21791/06 Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень про сплату податку з доходів фізичних осіб - 18.06.2009 Прийняття

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Ірпені Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 21.06.2005 р. та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20.12.2005р.

у справі № 67/4-05

за позовом Спільного українсько-німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Системи і техніка аграрних культур"

до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

У березні 2005 року Спільне українсько-німецьке підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Системи і техніка аграрних культур" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Державної податкової інспекції в м. Ірпені Київської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 12.07.2004 р. № 0000631710/0/, від 16.09.2004 р. № 0000631710/1/11543, від 06.12.2004 р. № 000063171/2/15811.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що в акті перевірки, який став підставою прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень, невірно зазначено, що за виконані роботи, надані послуги підприємство розрахувалось готівкою з суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 За твердженням позивача, СПД-ФО ОСОБА_1 не надавав послуг та не виконував будь-яких робіт на його користь, а виплачені кошти у розмірі 65000 грн. є поверненням коштів, які СПД-ФО ОСОБА_1 попередньо сплатив на користь СПД-ФО ОСОБА_2 на підставі договору про переведення боргу. Отже, отримана СПД-ФО ОСОБА_1 сума не є її доходом у розумінні Закону України від 22.05.2003 року № 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) (далі - Закон від 22.05.2003 року № 889-IV (889-15) ).

Крім того, позивач вказав, що він не є податковим агентом СПД-ФО ОСОБА_1, тому не зобов'язаний утримувати та перераховувати податок з доходів фізичних осіб із сум, отриманих СПД-ФО ОСОБА_1

Рішенням господарського суду Київської області від 21.06.2005 р., залишеним без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20.12.2005 р., позов задоволено.

Не погоджуючись зі вказаними судовими рішеннями, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

В касаційній скарзі та письмових доповненнях до касаційної скарги відповідач зазначив, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 8, 9, 20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", ст. 212 КАС України, просив їх скасувати, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

На виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду України від 03.10.2007 р. відповідач надав докази його правонаступництва. Відповідно до наказу Державної податкової адміністрації в Київській області від 12.04.2007 р. № 215 Державну податкову інспекцію в м. Ірпені реорганізовано шляхом перетворення в Ірпінську об'єднану державну податкову інспекцію, яка є правонаступником Державної податкової інспекції в м. Ірпені.

Як вбачається з довідки № 226/2007, яку надав відповідач, до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України внесено відомості про юридичну особу - Ірпінську державну податкову інспекцію.

З огляду на вищевикладене, на підставі ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції здійснює заміну відповідача його правонаступником.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні в установленому статтею - 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України порядку.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог валютного та податкового законодавства, за результатами якої складено Акт №232/23-6/32034664 від 08.07.2004 року (далі - Акт).

За даними Акта позивачем допущено порушення ст.ст. 7, 8, 9 Закону від 22.05.2003 року № 889-IV, що полягає у неутриманні, неперерахуванні податків з доходів фізичних осіб. В Акті зазначено, що згідно договору б/н від 10.06.2003 р. та акта здачі-приймання виконаних робіт б/н від 30.08.2003 р. суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 виконав роботи, надав послуги підприємству, за що останнє розрахувалось готівкою у сумі 65000 грн., з яких не було утримано та перераховано податок з доходів фізичних осіб.

В результаті перевірки позивачу донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 8450 грн.

На підставі Акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.07.2004 р. № 0000631710/0/, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання - 25350 грн., з яких 8450 грн. основний платіж, 16900 грн. - штрафні санкції.

В результаті процедури апеляційного узгодження податкового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням №0000631710/0/ від 12.07.2004 року, ДПІ в м. Ірпені Київської області було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000631710/1/11543 від 16.09.2004 року та податкове повідомлення-рішення №000063171/2/15811, якими позивачу було визначено суму податкового зобов'язання - 25350 грн., з яких 8450 грн. основний платіж, 16900 грн. - штрафні санкції.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що визначений Законом від 22.05.2003 року № 889-IV (889-15) порядок оподаткування доходів фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності поширюється лише на доходи, отримані цими суб'єктами з джерел поза межами здійснення підприємницької діяльності, а доходи, отримані такими суб'єктами підприємницької діяльності з продажу товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах здійснення підприємницької діяльності, оподатковуються за правилами, встановленими спеціальним законодавством.

Суд касаційної інстанції погоджується з наведеними висновками судів першої та апеляційної інстанцій з урахуванням наступного.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 10.06.2003 р. між ТОВ "Системи і техніка аграрних культур" (замовник) та СПД-ФО ОСОБА_1 (аудитор) був укладений договір про надання інформаційних, консультаційних послуг.

На виконання умов даного договору сторони підписали акт здачі-приймання виконаних робіт від 30.08.2003 р., яким засвідчили виконання СПД-ФО ОСОБА_1 робіт за договором на суму 65000 грн. Факт сплати вказаної суми позивачем підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими касовими ордерами № 2 від 09.02.2004 р., № 3 від 10.02.2004 р., № 4 від 11.02.2004 р., № 5 від 12.02.2004 р., № 6 від 13.02.2004 р., № 7 від 16.02.2004 р., № 8 від 17.02.2004 р. Підставою сплати коштів у зазначених ордерах зазначено оплату послуг за договором.

Враховуючи наведене, матеріалами справи підтверджено, що кошти в сумі 65000 грн., які надійшли від ТОВ "Системи і техніка аграрних культур" суб'єкту підприємницької діяльності-фізичній особі ОСОБА_1 є оплатою наданих за договором послуг останнього.

Водночас, доводи позивача про те, що 65000 грн. є поверненням коштів на підставі договору про перевід боргу з СПД-ФО ОСОБА_2 не знайшли свого підтвердження матеріалами справи.

Також, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано застосували пп. 9.12.1 п. 9.12 ст. 9 Закону від 22.05.2003 року № 889-IV, відповідно до якого оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

З урахуванням змісту наведеної норми суди зробили вірний висновок що при оподаткуванні доходів, отриманих суб'єктами підприємницької діяльності з продажу товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах здійснення підприємницької діяльності, оподатковуються за правилами, встановленими спеціальним законодавством.

Відповідно до пункту 22.10 ст. 22 Закону від 22.05.2003 року № 889-IV оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю здійснюється на підставі розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" (13-92) (далі - Декрет від 26 грудня 1992 року № 13-92), який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 цього Закону та діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.

Як вбачається з договору від 10.06.2003 р., ОСОБА_1 надано послуги саме як приватним підприємцем, кошти за надані послуги сплачені також приватному підприємцю ОСОБА_1 Матеріалами справи, а саме свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, підтверджено набуття статусу підприємця ОСОБА_1.

Відтак, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку, що доходи СПД-ФО ОСОБА_1, отримані від надання нею в рамках підприємницької діяльності послуг позивачу за договором від 10.06.2003 р. повинні оподатковуватись за правилами розділу IV Декрету від 26 грудня 1992 року № 13-92, а не на підставі Закону від 22.05.2003 року № 889-IV (889-15) .

Отже, до спірних правовідносин відповідачем безпідставно застосовані норми Закону від 22.05.2003 року № 889-IV (889-15) щодо нарахування суми податку, визначення позивача податковим агентом та застосування до нього відповідальності у вигляді штрафних санкцій.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про безпідставність визначення позивачу податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 8450 грн., а отже і штрафних санкцій у сумі 16900 грн. та скасування спірних податкових повідомлень-рішень у зв'язку з їх протиправністю.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, зроблених відповідно до вимог чинного законодавства, правомірно та обґрунтовано.

У касаційній скарзі відповідач також посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права щодо строків направлення судової кореспонденції.

Проте, такі посилання відповідача не є підставою для скасування судових рішень у зв'язку з наступним.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Відповідач не довів, що названі ним обставини щодо порушення строків надсилання судової кореспонденції призвели до прийняття незаконного судового рішення.

Згідно з частиною 3 статті - 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 55, 220, - 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

Замінити відповідача у справі - Державну податкову інспекцію в м. Ірпені його правонаступником - Ірпінською об'єднаною державною податковою інспекцією.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Ірпені відхилити.

Рішення Господарського суду Київської області від 21.06.2005 р. та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20.12.2005р. у даній справі залишити без змін.