К-22411/08 Про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої додаткової пенсії - 21.10.2009 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі м. Горлівки Донецької області про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої додаткової пенсії, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі м. Горлівки Донецької області на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2008 року, -

У листопаді 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до УПФ України Микитівському районі м. Горлівки про визнання протиправними дій щодо відмови в перерахунку пенсії, зобов’язання зробити перерахунок пенсії відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за 2000 – 2007 роки та стягнення з відповідача 12311,94 грн. недоотриманої пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, інвалідом ІІІ групи, тому відповідно до вказаного Закону має право на перерахунок пенсії.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30 липня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2008 року, позов задоволено частково. Стягнуто з Управління Пенсійного фонду України у Микитівському районі м. Горлівки на користь ОСОБА_1. недоплачену суму додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, з 1 листопада 2006 року по 31 грудня 2007 року у сумі 2672 грн. 49 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі УПФ України в Микитівському районі м. Горлівки ставить питання про скасування ухвали суду апеляційної інстанції в зв’язку з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та ухвалення нового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи і відповідно до положень ст. 14 Закону № 796-ХІІ його віднесено до осіб першої категорії, а також визнано інвалідом ІІІ групи.

Відповідно до частини першої статті 50 Закону № 796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами ІІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону № 796-ХІІ в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів ІІІ групи, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.

За таких обставин правильними та такими, що відповідають Закону № 796-ХІІ (796-12) , є висновки судів попередніх інстанцій про те, що позивач має право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України (254к/96-ВР) , закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають частина перша статті 50 та частина четверта статті 54 Закону № 796-ХІІ, а не постанова КМУ № 836 від 26.07.1996 (836-96-п) , яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення пенсії за період з 01.11.2006 по 31.12.2007, суди попередніх інстанцій виходили з того, що 31.10.2006 вступили в силу зміни до ст. 67 Закону № 796-ХІІ, внесені Законом України № 231-V від 05.10.2006 (231-16) , а тому з дати набрання чинності зазначених змін відповідач зобов’язаний здійснити перерахунок пенсії.

Однак суди не звернули увагу на те, що оскільки, відповідно до ч. 4 ст. 45 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" у заявника виникає право на перерахунок пенсії з моменту звернення пенсіонера за таким перерахунком – з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі м. Горлівки із заявою про перерахунок пенсії 29.01.2008 (а.с.8), тому перерахунок пенсії йому необхідно проводити з 01.02.2008.

Зважаючи на те, що у позивача виникло право на перерахунок пенсії з 01.02.2008, а в позові він ставив вимогу про стягнення недоотриманої пенсії за 2000 – 2007 роки, його позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Крім того, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції вирішив стягнути з відповідача недоплачену суму додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю у сумі 2673,49 грн.

Проте, з огляду на положення ст. ст. 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов’язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю. Встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, суди попередніх інстанцій повинні були визнати такі дії протиправними та зобов’язати відповідача здійснити нарахування і виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішень судів попередніх інстанцій та ухвалення нового рішення.

Керуючись ст.ст. 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі м. Горлівки Донецької області задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 липня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2008 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі м. Горлівки Донецької області про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої додаткової пенсії відмовити.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена за винятковими обставинами лише у випадках, з підстав, у строки та в порядку, які визначені статями 235- 239 КАС України.