Колегія суддів судової палати з розгляду справ за зверненнями юридичних осіб Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Бим М.Є. (доповідач), Гончар Л.Я., Харченка В.В., Чалого С.Я., Черпіцької Л.Т.

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2008 року у справі №2-а-6379/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька про визнання відмови у перерахунку пенсії неправомірною та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, -

У лютому 2008 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька про визнання відмови у перерахунку пенсії неправомірною та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2008 року, зміненою ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2008 року, позов задоволено частково. Визнано неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька у перерахунку додаткової пенсії виходячи із розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, зобов'язано провести перерахунок додаткової пенсії із розрахунку мінімальної пенсії за віком. В решті позовних вимог щодо подальшого збільшення пенсії позивачці у відповідності із змінами чинного законодавства та про зобов'язання виплатити недоотриману пенсію - відмовлено.

В касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька просить скасувати зазначені вище судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як встановлено судом, позивачка віднесена до другої категорії як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Позивачці призначена пенсія за віком, як особі, віднесеної до другої категорії, яка постраждала внаслідок ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) (надалі спеціальний закон), оскільки відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Розділ 8 даного Закону передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Нормами статті 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначені підстави та умови призначення додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії П. Зазначені норми розповсюджуються на позивачку як віднесену до категорії П.

Частиною 1 статті 51 Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено щомісячний розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії П в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виплата зазначеної пенсії відповідно до ст. 53 даного Закону здійснюється повністю не залежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Частиною 3 статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, у тому числі віднесеним до категорії 2. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України (254к/96-ВР) та законами України основних соціальних гарантій визначені Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 5 жовтня 2000 року (2017-14) № 2017-3.

Статтею 17 даного Закону до основних державних соціальних гарантій включаються мінімальний розмір пенсії за віком. Частиною другою зазначеної статті передбачено, що основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом і снування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Стаття 19 зазначає, що виключно законами України визначаються мінімальний розмір пенсії за віком.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

Враховуючи наведене, суди дійшли правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч.3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька відхилити, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2008 року, зміненою ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2008 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, у строки та порядку, визначених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: