К-5502/09 Про зобов’язання виплатити підвищення до пенсії дитині війни - 21.10.2009 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання виплатити підвищення до пенсії дитині війни, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2008 року, -

У липні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати йому впродовж липня-грудня 2007 року підвищення до пенсії як дитині війни та зобов’язання виплатити йому зазначене підвищення до пенсії відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) у розмірі 735,30 грн. за липень-грудень 2007 року.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2008 року, позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність УПФ України в Ленінському районі м. Луганська щодо невиплати підвищення до пенсії згідно з Законом України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) та невиконання рішення Конституційного суду України. Зобов’язано УПФ України в Ленінському районі м. Луганська здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни, починаючи з 09.07.2007 по 31.12.2008.

У касаційній скарзі УПФ України в Ленінському районі м. Луганська ставить питання про скасування судових рішень в зв’язку з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач народився у 1936 році та відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" набув статусу дитини війни, а тому згідно із ст. 6 даного Закону має право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач не здійснює позивачу зазначені виплати, посилаючись на відсутність у нього відповідних коштів та на невизначеність розрахункової величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни.

Вирішуючи позовні вимоги, судові інстанції зазначили, що дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік було зупинено ст. 111 Закону України від 19.12.2006 "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (з урахуванням положень п. 12 ст. 71 цього Закону) та визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ) у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Отже, судами правомірно покладено обов’язок на Управління Пенсійного фонду зробити перерахунок пенсії та правильно визначено початкову дату здійснення такого перерахунку.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Правильними є висновки судів попередніх інстанцій щодо невзяття до уваги положень частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком.

Статтею 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" було встановлено розмір прожиткового мінімуму, який суди попередніх інстанцій застосовували під час перевірки законності дій відповідача щодо нарахування підвищення до пенсії.

Однак, визначаючи період здійснення перерахунку підвищення до пенсії, суд першої інстанції помилково зазначив, що кінцевою датою такого перерахунку є 31.12.2008, в той час, як вбачається з мотивувальної частини рішення, цією датою є 31.12.2007.

Відповідно до ст. 225 КАС України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зміни постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 222, 223, 225, 230, 232 КАС України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська задовольнити частково.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2008 року скасувати.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2008 року змінити, а саме слова "по 31 грудня 2008 року" замінити словами "по 31 грудня 2007 року".

В іншій частині постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2008 року залишити без змін.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена за винятковими обставинами лише у випадках, з підстав, у строки та в порядку, які визначені статями 235- 239 КАС України.