Колегія суддів судової палати з розгляду справ за зверненнями юридичних осіб Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Бим М.Є. (доповідач), Гончар Л.Я., Харченка В.В., Чалого С.Я., Черпіцької Л.Т.

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Ровеньківської міської ради на постанову Ровеньківського міського суду Луганської області від 16 квітня 2008 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2008 року у справі №22-а-7082/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ровеньківської міської ради, третя особа - Управління Державного казначейства в Луганській області, про визнання дій незаконними, -

У березні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Ровеньківської міської ради Луганської області, третя особа - Управління Державного казначейства в Луганській області, про визнання дій щодо відмови у проведенні виплати заборгованості з щорічної грошової допомоги на оздоровлення та щорічної одноразової грошової допомоги до Дня перемоги неправомірними. Свої вимоги обґрунтовував тим, що він перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення в м. Ровеньки та отримує щорічну одноразову грошову допомогу як інвалід війни, тому згідно ч. 5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" розмір щорічної одноразової грошової допомоги до Дня Перемоги повинен складати 7 мінімальних пенсій за віком, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком у відповідному році. Крім цього, з 22.11.2004 року, позивачу безстроково встановлена 3-тя група інвалідності, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, захворювання якого пов'язане з роботою по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, тому згідно зі ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи", має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення. Просив визнати відмову відповідача провести виплати з заборгованості незаконною та зобов'язати відповідача виплатити позивачу, як особі яка постраждала від аварії на ЧАЕС недоплачені разову щорічну допомогу на оздоровлення за 2007 рак в сумі 1750 грн. та допомогу до Дня Перемоги, як інваліду війни за 2007 рік в розмірі 2570 грн. 42 коп., а всього 4320 грн. 42 коп. та зобов'язати відповідача в подальшому здійснювати виплати з урахуванням підвищення розміру мінімальної пенсії за віком або зміни групи інвалідності.

Постановою Ровеньківського міського суду Луганської області від 16 квітня 2008 року позов задоволено в повному обсязі.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2008 року, постанова суду першої інстанції скасована. Позов задоволено частково. Визнано незаконною дії бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Ровенківської міської ради Луганської області щодо не нарахування та виплати у 2007 році позивачу щорічної допомоги, передбаченої ч. 5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Зобов'язано відповідача виплатити позивачу за рахунок коштів Державного бюджету недоплачену щорічну допомогу, передбачену ч. 5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2007 рік в сумі 2570,42 грн. Визнано незаконною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Ровеньківської міської ради Луганської області щодо не нарахування позивачу допомоги на оздоровлення, передбаченої ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Зобов'язано відповідача виплатити позивачу за рахунок коштів Державного бюджету недоплачену щорічну допомогу, передбачену ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за 2007 рік в сумі 1670,42 грн.

В касаційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Ровенківської міської ради просить скасувати зазначені вище судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як встановлено судом, позивач є інвалідом 3 групи, у зв'язку з чим та відповідно до вимог 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі 7 мінімальних пенсій за віком.

Згідно Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) мінімальна пенсія за віком станом на 05.05.2007р. встановлена у розмірі 410,06 грн.

Статтею 2 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначено, що законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього закону та інших актів законодавства України; права та пільги для ветеранів війни, встановлені раніше законодавством України, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни; нормативні акти органів державної влади, які обмежують права і пільги ветеранів, передбачені цим законом є недійсними

Крім того, ч. 2, 3 ст. 22 Конституції України передбачено, що "Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані при прийнятті нових законів, або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод"

Фактично позивач отримав від УПСЗН у 2007р. щорічну допомогу до 5 травня в сумі 300,00 грн. При цьому відповідач керувався положеннями ст. 96 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік".

Положення пункту 13 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким на 2007 рік зупинено дію частини п'ятої ст. ст. 12, 13, 14, 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України у справі № 6-рп від 09.07.2007 р.

Крім того, позивач віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є інвалідом 3 групи, причина інвалідності, пов'язана з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджено довідкою.

Фактично позивач отримав від УПСЗН у 2007р. щорічну допомогу на оздоровлення в сумі 90, 00 грн., сума нарахована у серпні 2007р., що підтверджено копією особового рахунку (а. с. 9).

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, соціального захисту потерпілого населення визначені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

Порядок надання щорічної допомоги регулюється статтею 48 зазначеного Закону, якою передбачена виплата особам, віднесеним до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інвалідам 2 групи, допомоги у розміри п'яти мінімальних заробітних плат.

При виплаті щорічної допомоги на оздоровлення Управління керувалося постановою Кабінету Міністрів України від № 562 від 12.07.2005 року "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Зазначеною вище постановою Кабінету Міністрів України від № 562 від 12.07.2005 року всупереч Закону №796-XII (796-12) установлені конкретні розміри щорічної одноразової допомоги на оздоровлення в твердій грошовій сумі.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону України №796-XII та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2005, 2007 роки, а не постанова Кабінету Міністрів України від № 562.

Пункт 30 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким зупинено на 2007 рік дію в частині виплати компенсації і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати - абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від № 6-рп від 09.07.2007 року.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1,3 частині 2 статті 6, частині 2 статті 8, частині 2 статті 19, статтями 21, 22, пункту 1 частини 2 статті 92, частинами 1 та 2, 3 статті 95 Конституції України

Тобто, Верховна Рада України не має повноважень, при прийнятті Закону про Державний бюджет України на відповідний рік, включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що апеляційним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно ч.3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ровеньківської міської ради відхилити, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2008 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, у строки та порядку, визначених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.