Колегія суддів судової палати з розгляду справ за зверненнями юридичних осіб Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Бим М.Є. (доповідач), Гончар Л.Я., Харченка В.В., Чалого С.Я., Черпіцької Л.Т.

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області на постанову Любешівського районного суду Волинської області від 29 жовтня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2008 року у справі №2-а-102/07 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області про визнання бездіяльності неправомірною, -

У вересні 2007 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області про визнання бездіяльності неправомірною.

Позивач свої вимоги обґрунтовував тим, що він належить до категорії громадян, на яку поширюються пільги передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) . Йому було призначено пенсію у розмірі 481,49 грн. 9 липня 2007 року рішенням Конституційного суду України №6-рп/207 було визнані такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) окремі положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , зокрема п. 12 ст. 71, яким зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", яка передбачає державну соціальну підтримку дітей війни, зокрема: Держава гарантувала підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком або щомісячного довічного утримання чи державної соціальної допомоги. Позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, але відповідач відмовив у проведенні такого перерахунку. Вважаючи такі дії відповідача незаконними позивач просив позов задовольнити.

Постановою Любешівського районного суду Волинської області від 29 жовтня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2008 року, позов задоволено.

В касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області просить скасувати зазначені вище судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як встановлено судом, позивач відповідно до абз. 1 ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має статус дитини війни.

Згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" була призупинена п.12 ст. 71 і ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

Рішенням Конституційного суду України № 6-рп від 09.07.2007 року положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) щодо призупинення дії положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" визнані неконституційними.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1,3 частині 2 статті 6, частині 2 статті 8, частині 2 статті 19, статтями 21, 22, пункту 1 частини 2 статті 92, частинами 1 та 2, 3 статті 95 Конституції України

Тобто, Верховна Рада України не має повноважень, при прийнятті Закону про Державний бюджет України на відповідний рік, включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

Таким чином, після прийняття рішення Конституційного суду України відповідач повинен був здійснити перерахунок пенсії позивачу у розмірах, передбачених Законом.

З урахуванням наведених обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що відповідач припустився бездіяльності щодо своєчасного перерахунку та виплати пенсії позивачу в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч.3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області відхилити, а постанову Любешівського районного суду Волинської області від 29 жовтня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2008 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, у строки та порядку, визначених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: