Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Бутенка В.І. (доповідач), Лиски Т.О., Сороки М.О.,

Чумаченко Т.А., Штульмана І.В.,

розглянувши в порядку письмового касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18до Любашівської районної державної адміністрації Одеської області, фермерського господарства "Церера" Любашівського району Одеської області, Любашівського районного відділу земельних ресурсів, Іванівської сільської ради Любашівського району Одеської області про визнання незаконним та скасування розпорядження Любашівської районної державної адміністрації, -

У січні 2007 року позивачі звернулись до суду із вказаним позовом, в якому просили визнати незаконним і скасувати розпорядження Любашівської районної державної адміністрації № 337/АД-2005 від 21 вересня 2005 року.

В обґрунтування позовних вимог вказували на те, що згідно розпоряджень Любашівської районної державної адміністрації № 55/АД-2005 від 21 лютого 2005 року, № 410/АД-2006 № 410 від 04 липня 2006 року, № 443/АД-2005 від 11 листопада 2005 року, № 384/АД-2006 від 15 червня 2006 року, № 394/АД-2005 від 18 жовтня 2005 року, № 40/АД-2006 від 31 січня 2006 року, № 225/АД-2006 від 12 травня 2006 року їм було надано дозвіл на розробку проекту відведення земельних ділянок у власність в розмірі по 2 гектари кожному на території Іванівської сільської Ради Любашівського району Одеської області для ведення особистих селянських господарств.

В той же час оскарженим розпорядженням Любашівської районної державної адміністрації № 337/АД-2005 від 21 вересня 2005 року було надано згоду фермерському господарству "Церера" на складання проекту відведення земельної ділянки загальною площею 40 гектар для подальшої передачі в довгострокову оренду терміном на 10 років на території Іванівської сільської ради Любашівського району Одеської області. В зв'язку з цим, позивачі не могли отримати технічну документацію на землю, яку їм виділили та користуватись земельними ділянками.

Посилаючись на наведені обставини, позивачі просили задовольнити позов.

Постановою Любашівського районного суду Одеської області від 26 березня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2007 року, у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивачі просять скасувати вказані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції на новий судовий розгляд, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір по суті, суди як першої, так і апеляційної інстанцій виходили з того, що дана справа є адміністративною.

Однак такий висновок є помилковим і таким, що базується на невірному застосуванні норм процесуального права.

Згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

За змістом ст. 3 цього ж Кодексу справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Вжитий у Кодексі адміністративного судочинства України (2747-15) термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі при виконанні делегованих повноважень.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) відповідно до прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Відповідно до п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Статтею 17 Земельного кодексу України передбачено, що місцева державна адміністрація має право розпоряджатися землями територіальних громад, яке вона здійснює шляхом: передачі земельних ділянок державної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування та вилучення їх із земель державної власності відповідно до того самого Кодексу; викупу земельних ділянок для суспільних потреб; організації землеустрою; координації діяльності місцевих органів земельних ресурсів; здійснення контролю за використанням та охороною земель державної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; підготовки висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до Земельного кодексу (2768-14) ; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

При цьому місцева державна адміністрація згідно із зазначеною вище статтею має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими вона вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Із наведеного випливає, що при здійсненні повноважень власника землі місцева державна адміністрація є не суб'єктом владних повноважень у тому значенні цього терміна, в якому його вжито у пункті 1 частини першої статті 17 КАС України, а рівноправним суб'єктом земельних відносин, дії якого спрямовано на реалізацію свого права розпоряджатися землею.

Судами встановлено, що предметом спору є рішення, прийняте з питань землекористування, на підставі невідповідності його вимогам закону та відновлення права користування земельною ділянкою.

Таким чином, заявлені позовні вимоги мають приватноправовий характер. Оскільки підстави позову випливають зі спірних правовідносин, що мають цивільно-правовий характер, і він не пов'язаний безпосередньо зі здійсненням відповідачем владних управлінських повноважень, цей спір не відноситься до компетенції судів адміністративної юрисдикції та не може ними розглядатися.

Суди попередніх інстанцій, встановивши ці обставини, не звернули на них уваги, внаслідок чого дійшли помилкового висновку, що позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею, передачі відповідних прав щодо неї, а також законності угод між рівноправними сторонами, може бути розглянутий за правилами КАС України (2747-15) .

Відповідно до ч.1 ст. 228 КАС України, судові рішення обов'язково скасовуються, а позовна заява залишається без розгляду або закривається провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Якщо ж провадження за заявою, яку не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, було помилково порушено, суд закриває провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 157 КАС України.

За таких обставин, згідно вимог ст. 228 КАС України, оскаржені судові рішення підлягають скасуванню, а провадження у справі повинно бути закрито, що не позбавляє позивачів права звернутись із відповідним позовом до суду цивільної юрисдикції.

Керуючись ст.ст. 157, 220, 221, 222, 223, 228, 230 КАС України, суд, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18задовольнити частково.

Постанову Любашівського районного суду Одеської області від 26 березня 2007 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2007 року скасувати.

Провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18до Любашівської районної державної адміністрації Одеської області, фермерського господарства "Церера" Любашівського району Одеської області, Любашівського районного відділу земельних ресурсів, Іванівської сільської ради Любашівського району Одеської області про визнання незаконним та скасування розпорядження Любашівської районної державної адміністрації - закрити.

Роз'яснити позивачам, що розгляд справи даної категорії відноситься до юрисдикції цивільного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

С у д д і :