Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Степашка О.І., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

за участю:

представника відповідача -Мотова В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області

на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 04 грудня 2006 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28 лютого 2007 року

у справі № А17/366-06

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнітан"

до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ТОВ "Юнітан" було заявлено позов до Нікопольської ОДПІ Дніпропетровської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 19 вересня 2006 року № 0002932310/1/35921 та № 0002922310/1/35920.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 04 грудня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28 лютого 2007 року, позов задоволено.

В касаційній скарзі Нікопольська ОДПІ Дніпропетровської області, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Дніпропетровської області від 04 грудня 2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28 лютого 2007 року, ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Нікопольська ОДПІ Дніпропетровської області провела планову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства ТОВ "Юнітан" за період діяльності з 01 квітня 2005 року по 31 березня 2006 року, за результатами якої було складено акт № 1395/231.32793586 від 09 серпня 2006 року.

В акті перевірки було встановлено порушення п. 5.1, підпункту 5.2.1 п. 5.2, підпункту 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що мало вираз у завищенні валових витрат на суму витрат, що не підтверджені первинними бухгалтерськими документами.

Перевіркою було встановлено порушення п. 5.1, підпункту 5.2.1 п. 5.2, підпункту 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що мало вираз у завищенні валових витрат на суму отриманих послуг згідно договору доручення, не пов'язаних з господарською діяльністю та без підтверджуючих документів.

Вищевикладені порушення вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) призвели до заниження податку на прибуток на суму 62 893, 53 грн., в тому числі за перше півріччя 2005 року - 25 132, 55 грн., за ІІІ квартали 2005 року - 41 533, 95 грн., за 2005 рік - 47 950, 20 грн., І квартал 2006 року - 14 943, 33 грн.

Крім того, в акті перевірки було встановлено порушення підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що мало вираз у безпідставному віднесенні суми податку на додану вартість до податкового кредиту по отриманим послугам, які не пов'язані з господарською діяльністю підприємства.

Порушення підпункту 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що також було встановлено під час перевірки, мало вираз у несвоєчасному включенні до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість в складі отриманої попередньої оплати за товари.

Вищевикладені порушення вимог Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) призвели до заниження податку на додану вартість в розмірі 19 637, 66 грн., в тому числі за квітень 2005 року - 3 718, 40 грн., за травень 2005 року - 4 408, 80 грн., червень 2005 року - 1 163, 72 грн., липень 2005 року - 10 345, 74 грн.

22 серпня 2006 року Нікопольська ОДПІ Дніпропетровської області на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення - рішення № 0002932310/0/326920, яким ТОВ "Юнітан" визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 86 933, 92 грн., у тому числі 62 893, 53 грн. - основний платіж та 24 040, 39 грн. - штрафні (фінансові) санкції, та податкове повідомлення - рішення № 0002922310/1/326921, яким визначено ТОВ "Юнітан" суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 29 456, 49 грн., у тому числі 19 637, 66 грн. - основний платіж та 9 818, 83 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Вказані податкові повідомлення - рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а Нікопольська ОДПІ Дніпропетровської області прийняла податкові повідомлення - рішення від 19 вересня 2006 року № 0002932310/1/35921 та № 0002922310/1/35920 з аналогічними сумами нарахувань.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що висновки акта перевірки, на підставі якого були прийняті оспорювані податкові повідомлення - рішення, спростовуються матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці (положення підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вищезазначеного Закону).

Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи (п. 1.32 ст. 1 цього ж Закону).

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що 23 квітня 2004 року між позивачем (довіритель) та суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 (повірений) було укладено договір доручення № 1, згідно умов якого повірений зобов'язувався знайти для повіреного контрагентів для укладення договорів поставки та укласти від імені та за рахунок довірителя договори на реалізацію металопродукції. Згідно умов договору повірений зобов'язувався після виконання доручення надати довірителю детальний звіт про хід виконання доручення у вигляді акту виконаних робіт з прикладенням всіх документів фінансового та іншого характеру.

Внаслідок виконання договору доручення довірителем позивачем були укладені договори поставки труб № 85/01 від 27 лютого 2006 року з ТОВ "Херсонський авто збірний завод "Авто-Рус", № 5 від 16 червня 2005 року з АТЗТ НВП "Холод", № 6 від 08 червня 2005 року з ПФ "Явір", № 23/05 від 23 травня 2005 року з ТОВ "Стан-Імпекс", № 4 від 05 травня 2005 року з ЗАТ "Краматорський м'ясопереробний завод", № 3 від 29 квітня 2005 року з ПП "СЛП".

Виконання договору доручення підтверджується специфікаціями, звітами повіреного та актами приймання - передачі, копії яких наявні в матеріалах справи.

Винагорода за виконання доручення, що передбачена договором, сплачувалась повіреному і включалась позивачем до складу валових витрат.

В періоді, що був предметом перевірки, позивачем здійснювалась торгівля трубною продукцією.

Враховуючи те, що витрати по сплаті винагороди за договором доручення були фактично понесені позивачем безпосередньо з веденням ним господарської діяльності, ці витрати підлягають включенню до валових витрат.

Відповідно до підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Таким чином, до складу податкового кредиту відноситься лише ті суми податків, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

З урахуванням того, що витрати по сплаті винагороди за договором доручення були правомірно віднесені до валових витрат, суми податку на додану вартість, сплачені в складі винагороди, були правомірно віднесені до складу податкового кредиту.

Згідно абзацу четвертого підпункту 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, в листопаді 2004 року позивачем були придбані запаси, що підтверджується первинними документами, зокрема накладною № 07813-тр від 26 листопада 2004 року, рахунком № 07813-тр від 26 листопада 2004 року та нарядом на відвантаження № 6647 від 26 листопада 2004 року.

Формування валових витрат відбулось позивачем в ІІ кварталі 2005 року, що було відображено в податковій декларації з податку на прибуток за перше півріччя 2005 року.

Станом на 01 квітня 2005 року по бухгалтерському рахунку 201 "Виробничі запаси" рахувалось дебетове сальдо в сумі 15 479, 99 грн.

Враховуючи вищевикладене, віднесення до валових витрат витрат по придбанню запасів, що підтверджуються первинними документами, є таким, що відповідає законодавству. При цьому ненадання під час перевірки підтверджуючих первинних документів не є підставою для заниження податковим органом валових витрат у відповідному періоді з урахуванням того, що перевірка проводилась за період з 01 квітня 2005 року по 31 березня 2006 року, а документи, що підтверджують придбання запасів, відносяться до іншого періоду.

Крім того, несвоєчасне включення позивачем сум податку на додану вартість, отриманих в червні 2005 року в складі попередньої оплати за товар, до податкового зобов'язання за липень 2005 року не може призвести до донарахування податкового зобов'язання з урахуванням положень п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та п. 5.6 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 (z0250-97) (у редакції наказу від 15 червня 2005 року № 213), та того, що це не призвело до заниження суми податку до сплати.

З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, правомірно задовольнив позовні вимоги.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Нікопольської ОДПІ Дніпропетровської області підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду Дніпропетровської області від 04 грудня 2006 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28 лютого 2007 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

Касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області залишити без задоволення, а постанову господарського суду Дніпропетровської області від 04 грудня 2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28 лютого 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.