Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Степашка О.І., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси

на постанову господарського суду Одеської області від 15 січня 2007 року

та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 20 березня 2007 року

у справі № 34/474-06-11835А

за позовом Приватного підприємства "Ідеал"

до Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа Перепелиця Вікторія Володимирівна, -

про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ПП "Ідеал" було заявлено позов до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси про скасування податкового повідомлення - рішення № 0001692301/0 від 15 травня 2006 року.

Під час розгляду до участі у справу було залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: суб'єкта підприємницької діяльності - фізичну особу ОСОБА_1

Постановою господарського суду Одеської області від 15 січня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 20 березня 2007 року, позов задоволено.

В касаційній скарзі ДПІ у Суворовському районі м. Одеси, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову господарського суду Одеської області від 15 січня 2007 року та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 20 березня 2007 року, прийняти нову постанову, якою в позові відмовити.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Суворовському районі м. Одеси провела комплексну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ПП "Ідеал" за період з 01 жовтня 2004 року по 01 січня 2006 року, за результатами якої було складено акт № 2480/23-20/31137692 від 11 травня 2006 року.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем вимог підпункту 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що мало у безпідставному віднесенні до податкового кредиту сум податку на додану вартість в розмірі 3 348, 00 грн. на підставі неналежної податкової накладної № 18 від 06 вересня 2005 року (не зазначено номер свідоцтва платника податку на додану вартість продавця), що призвело до завищення податкового кредиту на 3 348, 00 грн. за березень 2005 року.

Під час перевірки позивачем було надано письмове пояснення, відповідно до якого недолік в заповненні податкової накладної № 18 від 06 вересня 2005 року виник внаслідок помилкового зазначення продавцем в графі, де має зазначатись індивідуальний податковий номер продавця, номеру свідоцтва платника єдиного податку продавця (суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1.). При цьому позивач зазначив, що в кінці вересня 2005 року позивачем був виявлений зазначений недолік та 01 жовтня 2005 року суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1. на його прохання виписала податкову накладну № 18 від 06 вересня 2005 року із зазначення в графі, де має зазначатись індивідуальний податковий номер продавця, вірного номеру.

15 травня 2006 року ДПІ у Суворовському районі м. Одеси на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення - рішення № 0001692301/0, яким визначила ПП "Ідеал" суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 5 022, 00 грн., у тому числі 3 348, 00 грн. - основний платіж та застосувала на підставі підпункту 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 674, 00 грн.

Вказане податкове повідомлення - рішення було оскаржено в адміністративному порядку, за наслідками якого скарги позивача були залишені без задоволення, а податкове повідомлення - рішення № 0001692301/0 від 15 травня 2006 року - без змін.

Згідно заяви суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1. від 29 листопада 2006 року, наданої до суду, наприкінці вересня 2005 року на прохання ПП "Ідеал" нею було видано виправлена податкова накладна № 18 від 06 вересня 2005 року з причини виявлення допущеної помилки у попередньо виданій податковій накладній за тим же номером і датою.

Відповідно до листа від 12 липня 2006 року № 13986/7/17-01 ДПІ у Приморському районі м. Одеси, адресованому ДПІ у Суворовському районі м. Одеси, суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1. на письмовий запит про надання пояснень та їх документальних підтверджень щодо взаємовідносин з ПП "Ідеал" надала письмове пояснення і всі документальні підтвердження.

Відповідно до довідки на виконання усної угоди, укладеної між ПП "Ідеал" та суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1., остання відвантажила на адресу позивача по податковій накладній № 18 від 06 вересня 2005 року м'ясо ( 1 360, 00 кг) на загальну суму 20 089, 20 грн., в тому числі податок на додану вартість - 3 347, 60 грн. Сума податку на додану вартість включена до податкових зобов'язань продавця відповідного періоду, відображена у реєстрі виданих податкових накладних і відповідає даним податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2005 року. Фактичне відвантаження товару підтверджено накладною № 18 від 06 вересня 2005 року. Реалізовану продукцію одержував по довіреності № ЯК Ж 766274 особисто ОСОБА_2 Транспортування товару та вантажні роботи проводились за рахунок власних сил суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1. Грошові кошти в сумі 20 089, 20 грн. були сплачені за касовим ордером № 26 від 06 вересня 2005 року. Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1. є посередником, а зазначену м'ясну продукцію отримав від постачальника ТОВ "Авангард" по видатковій та податковій накладним № 31 від 02 вересня 2005 року на загальну суму 20 069, 00 грн., у тому числі 3 344, 98 грн. - податок на додану вартість. Оплата здійснена у повному обсязі згідно квитанції до прибуткових ордерів № 71 від 02 вересня 2005 року, № 72 від 03 вересня 2005 року.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що висновки акта перевірки про неправомірність віднесення до податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податковій накладній № 18 від 06 вересня 2005 року є безпідставними, що свідчить про неправомірність оспюрюваного податкового повідомлення - рішення.

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (абзац перший підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вищезазначеного Закону).

Згідно п. 6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 (z0233-97) , податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Таким чином, податковий кредит підтверджується оформленими належним чином податковими накладними.

Водночас, незначний недолік в заповненні податкової накладної (не зазначення номеру свідоцтва платника податку на додану вартість продавця) не робить податкову накладну недійсною та не свідчать про її неналежність та недопустимість як доказу з урахуванням того, що ця податкова накладна має можливість ідентифікувати особу (платника податку) продавця, а фактичність здійснення господарської операції, сплата сум податку на додану вартість в ціні придбання товару була встановлена під час розгляду справи і не оспорюється податковим органом.

При цьому недотримання позивачем порядку, встановленого абзацом другим підпункту 7.2.6. п.7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених позивачем витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту та не свідчить про обґрунтованість висновку податкового органу про завищення податкового кредиту.

З урахуванням вищевикладеного, позивач мав підтверджений податковою накладною податковий кредит на момент проведення перевірки, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення - рішення.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Суворовському районі м. Одеси підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду Одеської області від 15 січня 2007 року та ухвала Одеського апеляційного господарського суду від 20 березня 2007 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси залишити без задоволення, а постанову господарського суду Одеської області від 15 січня 2007 року та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 20 березня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.