Колегія суддів судової палати з розгляду справ за зверненнями юридичних осіб Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Бим М.Є. (доповідач), Гончар Л.Я., Харченка В.В., Чалого С.Я., Черпіцької Л.Т.

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2007 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2008 року у справі №2а-137/07 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області про визнання дій незаконними та зобов'язання провести перерахунок пенсії як учаснику ЧАЕС, -

У вересні 2007 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області про визнання дій незаконними та зобов'язання провести перерахунок пенсії як постраждалому внаслідок аварії на ЧАЕС.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2007 року, зміненою постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2008 року, позов задоволено.

В касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі просить скасувати зазначені вище судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як встановлено судом, позивач є постраждалим від ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Йому була встановлена 2-га група інвалідності.

Відповідно до норм ст.ст. 54, 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивач, як інвалід 2-ї групи пов'язаної з наслідками ліквідації аварії на ЧАЕС, має право на основну - державну пенсію у розмірі 8 - мінімальних пенсій за віком, а також на додаткову пенсію у розмірі 75% - мінімальної пенсії за віком.

Про те, при зверненні за перерахунком пенсії до Управління Пенсійного фонду йому було відмовлено в такому перерахунку, з тих підстав, що усі пенсійні виплати пенсійний фонд здійснює відповідно до норм чинного законодавства.

Згідно норм ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", розмір основної - державної пенсій для інвалідів 2-ї групи постраждалих від Чорнобильської катастрофи, не може бути нижчим 8 - ми мінімальних пенсій за віком, а додаткова пенсія має складати 75 % мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до вимог ст.ст. 46, 48 Конституції України громадяни України мають право на достатній життєвий рівень та соціальний захист, що включає в себе і право громадянина на пенсійне забезпечення в старості. Більш того, пенсії та інші соціальні виплати та допомоги мають забезпечувати рівень життя громадянина не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" (2017-14) (далі ЗУ №2017 від 05.10.2000р.), визначаються правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України (254к/96-ВР) та законами України - основних соціальних гарантій.

Відповідно до норм ст.ст. 5,6 цього Закону основним державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, на підставі якого встановлюються та визначаються державні гарантії та стандарти в усіх сферах життєдіяльності населення, в тому числі й щодо дотримання соціальних гарантій та стандартів підтримки інвалідів, осіб похилого віку. Статтею 17 Закону встановлено, що основні державні соціальні гарантії встановлюються законами України, з метою забезпечення конституційних прав громадян на достатній життєвий рівень - до таких гарантій віднесено і мінімальний розмір пенсії за віком та мінімальний розмір заробітної плати, - які не можуть бути меншими від прожиткового мінімуму встановленого законом.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

З урахуванням наведених обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що відповідач припустився бездіяльності щодо своєчасного перерахунку та виплати пенсії позивачу в розмірах, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч.3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області відхилити, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2007 року, змінену постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2008 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, у строки та порядку, визначених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.