Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

суддів – Смоковича М.І.

Горбатюка С.А.

Весельської Т.Ф.

Гашицького О.В.

Мироненка О.В. (суддя –доповідач)

провівши розгляд справи в порядку письмового провадження за позовом прокурора м. Армянська АР Крим в інтересах ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Армянську АР Крим про зобов’язання до вчинення певних дій за касаційною скаргою скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Армянську АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 16 грудня 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду 28 квітня 2009 року,

У листопаді 2008 року прокурор м. Армянська інтересах ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Армянську АР Крим про визнання дій відповідача протиправними та зобов’язання відповідача нарахувати та підвищити позивачу пенсію на 30% мінімальної пенсії за віком з 09.07.07 відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) .

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16 грудня 2008 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо несплати позивачу соціальної допомоги у розмірі, що передбачений у Законі України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) . Зобов’язано відповідача нарахувати та виплатити на користь позивачу відшкодування недоотриманої щомісячної державної соціальної допомоги за листопад –грудень 2007 року у розмірі 249,07грн., за червень-листопад 2008 року у розмірі 584,90грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся зі скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2009 року скаргу відповідача залишено без задоволення, постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із постановою суду першої та ухвалою суду апеляційної інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню. Постанова суду першої та ухвала суду апеляційної інстанцій підлягають скасуванню. Справа –направленню на новий розгляд до суду першої інстанції з наступних підстав.

Зі справи вбачається та вірно встановлено судом, що прокурор м. Армянська інтересах ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Армянську АР Крим про визнання дій відповідача протиправними та зобов’язання відповідача нарахувати та підвищити позивачу пенсію на 30% мінімальної пенсії за віком з 09.07.07 року відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) .

Відповідно до Закону України Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) зазначено, що пільги дітям війни, передбачені абз. 7 ст. 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"запроваджуються з 1 січня 2006 року, а ст. 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету".

Вказаний Закон України "Про Державний бюджет на 2006 рік" (3235-15) з зазначеними змінами був чинний до 31 грудня 2006 року.

У 2006 році урядом не впроваджувався порядок надання пільг, передбачений ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а тому у відповідача не було підстав нараховувати підвищення пенсій дітям війни.

Згідно ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік"дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"була зупинена. Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) визнані такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) , серед них положення статті 71 Закону України "про державний бюджет на 2007 рік", щодо зупинення дії статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких Законів України (107-17) "був визначений порядок нарахування підвищень до пенсій, як дітям війни, який не відповідає ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Згідно ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до ст. 27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.

Відповідно до ст. 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"від 19 грудня 2006 року, що набрав чинності з 1 січня 2007 року (із змінами від 15 березня 2007 року), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність: з 1 січня - 380 грн., з 01 квітня –406 грн. Крім цього цією статтею передбачено, що для визначення мінімальне розміру пенси за віком відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"з 1 жовтня 2007 р. застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абз.5 ч.1 цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн.06 коп., 415 грн. 11 коп. Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року (v010p710-08) ці положення Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких Законів України" (107-17) щодо дітей війни, визнані неконституційними.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України (254к/96-ВР) .

Наведене свідчить, що відповідач повинен був здійснювати нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії після винесення Конституційним судом рішень від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) та № 10-рп/2008 (v010p710-08) від 22.05.2008 року.

Ухвалюючи рішення, суд не врахував посилання відповідача на те, що суд не може приймати за основу розрахунку мінімальний розмір пенсії, визначений статтею 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", який застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, оскільки з урахуванням положення пункту 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України про можливість застосування аналогії закону та у зв’язку з тим, що у Законі України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) не передбачений розмір мінімальної пенсії для розрахунку надбавки, застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який встановлений законом України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) .

Також, суд, вирішуючи питання про стягнення сум на користь позивача допустив порушення вимог частини 3 ст. 2 та ч.3 ст. 159 КАС України, оскільки ним не досліджено і не надано правової оцінки законодавчим актам, які визначають правосуб’єктність відповідача, його права та обов’язки у сфері публічних відносин, чи є він належним відповідачем по всім заявленим вимогах.

Ухвалюючи рішення про стягнення з Управління пенсійного фонду на користь позивача певних сум, судом не з’ясовано, чи були відповідні перерахування бюджетних коштів на рахунок відповідача для виплати сум згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) ; з якого розрахунку на кожну особу надходили ці кошти; чи має право відповідач проводити заявлені позивачем виплати за рахунок інших платежів, тощо.

З огляду на викладене, постанова суду першої та ухвала суду апеляційної інстанцій не відповідають обставинам справи наданим доказам та нормам процесуального права, тому вона підлягає скасуванню.

Для вирішення даного спору з урахуванням наведених вище норм матеріального права і висновків суду касаційної інстанції необхідно встановлювати нові обставини щодо правильності визначення розміру компенсаційних виплат позивачу та давати їм належну правову оцінку, що відповідно до ч.1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не може зробити суд касаційної інстанції, тому зазначену справу слід направити в суд першої інстанції на новий судовий розгляд.

За правилами ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 222, 227, 230 КАС України, суд, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Армянську АР Крим задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 16 грудня 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду 28 квітня 2009 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України.