К-8425/08 Про визнання неправомірною відмови у виплаті допомоги на оздоровлення - 18.06.2009 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження справу за касаційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Дебальцевської міської ради Донецької області на постанову Дебальцевського міського суду Донецької області від 25 грудня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Дебальцівської міської ради Донецької області про визнання неправомірною відмову у виплаті допомоги на оздоровлення та стягнення недоотриманої допомоги на оздоровлення, -

У жовтні 2007 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до управління праці та соціального захисту населення Дебальцевської міської ради Донецької області про визнання дій неправомірними щодо відмови у виплаті допомоги на оздоровлення та стягнути недоотриману виплату одноразової щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2005-2007 р.р. відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 4238 грн. як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інваліду 3 групи внаслідок захворювання, отриманого при ліквідації аварії на Чорнобильської АЕС.

Позовні вимоги мотивовані тим, що він має статус постраждалого від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії і являється інвалідом ІІІ групи. Відповідно до ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист ____________________________________________________________________

Справа № К-8425/08 Доповідач: Леонтович К.Г

громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", йому передбачена щорічна допомога на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, однак відповідач проводив вказані виплати меншому розмірі в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, що суперечить наведеним нормам Закону. У вересні 2007 р. він звертався до відповідача із заявою про проведення виплати недоплачених сум на оздоровлення відповідно до Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , однак йому було відмовлено, вважає вказану відмову неправомірною.

Постановою Дебальцевського міського суду Донецької області від 25 грудня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2008 року, заявлений позов задоволений частково, визнана неправомірною відмова управління праці та соціального захисту населення Дебальцевської міської ради у виплаті недоотриманої допомоги на оздоровлення ОСОБА_1, стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 недоотриману щорічну допомогу на оздоровлення за 2005, 2007 р. в сумі 2828 грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій управління праці та соціального захисту населення Дебальцевської міської ради Донецької області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою про скасування постанови суду першої інстанції і ухвали суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального права та просить прийняти нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог про стягнення сум на оздоровлення за 2005,2007 р.р..

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 має статус постраждалого від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії та інваліда 3 групи, який користується правами та пільгами, передбаченими Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , в тому числі відповідно до ст.48, виплати щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 4-х мінімальних заробітних плат. В порушення наведеної норми Закону відповідачем виплачувалася щорічна допомога на оздоровлення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 р. (562-2005-п) у твердій грошовій сумі за 2005-2007 р.р, а саме: 2005,2006,2007 р.р. - в розмірі по 90 грн.. ОСОБА_1 у вересні 2007 р. звертався до відповідача із заявою про перерахунок компенсаційних витрат на оздоровлення відповідно до положень статті 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за спірний період, на яку отримав відповідь про відмову за відсутністю підстав такого перерахунку та правомірність визначення розмірів виплат позивачу.

Суди першої та апеляційної інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення недоплачених сум на оздоровлення за 2005, 2007, р.р., виходили з тих обставин, що відмова позивачу у виплаті заборгованості по компенсації на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за вказаний період не відповідає наведеному Закону та являється протиправною, тому виходячи із засад пріоритетності Законів над урядовими нормативними актами при вирішенні спору судами застосовані норми Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , крім 2006 р.. При цьому суди посилалися на ті обставини, що на час виплати допомоги на оздоровлення у 2006 р. діяли обмеження щодо реалізації ст.48 наведеного Закону, встановлені Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 р." (3235-15) і підлягали застосуванню розміри, визначені постановкою КМУ № 562 (562-2005-п) , а тому з цих підстав відмовлено у задоволенні позову в цій частині. При цьому суди прийшли до висновків, що позивачем не пропущений строк на звернення до суду щодо виплат за 2005,2006 р.р., з урахуванням відмови відповідача проведення виплати недоплачених сум у вересні 2007 року.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції в частині визнання неправомірними дій посадових осіб управління праці та соціального захисту населення Дебальцевської міської ради Донецької області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті допомоги на оздоровлення за 2005,2007 роки та погоджується висновками правомірності відмови у задоволені позовних вимог щодо стягнення спірних сум за 2006 р..

Згідно обставин справи ОСОБА_1 як постраждалий від наслідків Чорнобильської катастрофи І категорії і являючись інвалідом ІІІ групи внаслідок захворювання, отриманого при ліквідації аварії, відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ст. 19 Конституції України суб'єкти владних повноважень зобов'язані діяти лише на підставі та в межах наданих повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України (254к/96-ВР) та іншими Законами України.

Відповідно п. 2 Постанови КМУ "Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 20.09.2005 року № 936 (936-2005-п) розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня за програмами визначаються Міністерство праці та соціальної політики АРК, головні управління праці та соціального захисту населення обласних, головне управління соціального захисту населення Київської міської, управління праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад, Фонд соціального захисту інвалідів. Згідно п.п. 3.4 Постанови встановлено, що нарахування та виплати компенсацій, допомоги певних видів, передбачених Законом України "Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) проводиться управліннями праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад. Судами попередніх інстанції вірно встановлено, що обов'язок щодо виплати спірних сум покладено саме на вказані органи і стягнення заборгованості з виплат допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи повинні здійснюватись з рахунків управлінь праці та соціального захисту населення.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що управління праці та соціального захисту населення Дебальцевської міської ради Донецької області виплатило позивачу допомогу на оздоровлення не у відповідності із ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а у твердій грошовій сумі, визначеній постановою КМУ № 562 від 12.07.2005 р. (562-2005-п) за 2005,2006,2007 р.р. в розмірі по 90грн.; За 2006 р. на час виплати спірної суми позивачу діяли обмеження ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлені Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 р." (3235-15) , тому при виплаті суми на оздоровлення за 2006 р. відповідач правомірно застосував норми Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 р." (3235-15) щодо обмеження реалізації ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", які не були визнані неконституційними і підлягали застосуванню розміри виплат, визначені постановкою КМУ № 562 (562-2005-п) .

Виходячи з обставин справи суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованих висновків про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення спірних виплат за 2006 р. Однак, колегія суддів не погоджується з висновками судів, що позивач в частині позовних вимог щодо стягнення недоплаченої суми на оздоровлення за 2005 р. не пропустила строки звернення до суду. Згідно обставин справи вказана допомога за 2005 р. йому була виплачена у жовтні 2005 р. відповідно до постанови КМУ у твердій грошовій сумі, а не у кратному розмірі відносно мінімальної заробітної плати, таким чином із вказаного часу він знав про порушене його право на отримання допомоги в меншому розмірі, ніж передбачено законом, разом з тим із позовом позивач звернулася у жовтні 2007 р., тобто з пропуском строку звернення до суду з позовними вимогами в частині проведення недоплаченої доплати за 2005 р., оскільки відсутня заява про поновлення строку на звернення до суду, а відповідач наполягає на відмові в позові з підстав пропуску строку на звернення до суду, тому з підстав пропуску строку на звернення до суду в частині позовних вимог щодо стягнення недоотриманої допомоги на оздоровлення за 2005 р. необхідно відмовити, виходячи з вимог ст.ст. 99, 100 КАС України

Колегія суддів не погоджується висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо неправомірності дій відповідача відносно виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 р., які не ґрунтуються на законодавчих нормах.

Згідно обставин справи відповідач виплатив спірну суму за 2007 р. ОСОБА_1 у квітні 2007 р. згідно постанови КМУ № 562 від 12.07.2005 р. (562-2005-п)

Відповідно до п. 30 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дія ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зупинена на 2007 рік. Згідно рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007р. N 6-рп/2007 (v0a6p710-07) зупинення дії ст. 48 Закону України № 796-ХП, передбачене п.30 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" визнане таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) , тобто є неконституційним.

Згідно обставин справи на час виплати допомоги позивачу (квітень 2007 р.) за 2007 р. дія ст. 48 Закону № 796-ХІІ відповідно до Закону України "Про Державний бюджет на 2007 р." (489-16) була зупинена.

Отже, на час виплати спірної суми за 2007 р. діяли два рівнозначні Закони, а саме: Закон України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) та Закон України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) . Виходячи з пріоритетності дії Закону того, який прийнятий пізніше та що суб'єкти владних повноважень зобов'язані діяти лише на підставі і в межах наданих повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України (254к/96-ВР) та іншими Законами України, відповідач при нарахуванні позивачу допомоги на оздоровлення у квітні 2007 р. повинен був застосовувати положення діючого на той період Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 р." (489-16) , оскільки зупинення дії ст. 48 Закону № 796-ХІІ відповідно до Закону України №498-V (498-16) визнане неконституційним рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 (v0a6p710-07) р..

Враховуючи вищенаведене дії відповідача по виплаті щорічної грошової допомоги у розмірах, встановлених Законом України "Про державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , не можна визнати неправомірними, оскільки норми вказаних законів мають пріоритет над нормами Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) на час виплати вказаної допомоги.

Посилання судів на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) , яким визнані неконституційними положення Закону України "Про Державний бюджет України 2007 рік" (489-16) , не приймаються судом касаційної інстанції, вказане рішення було прийняте після виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення.

Виходячи з наведеного колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди першої та апеляційної інстанції прийшли до помилкових висновків щодо визнання неправомірною відмову Управління праці та соціального захисту населення Дебальцевської міської ради Донецької області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 заборгованості щорічної допомоги на оздоровлення за 2005,2007 роки та стягнення з відповідача за рахунок коштів Державного бюджету України на користь позивача недоплачену суму щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 2828 грн..

Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанції дійшли до вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог щодо визнання неправомірності дій відповідача при нарахуванні суми доплати на оздоровлення за 2006 р. постанова суду першої інстанції в цій частині підлягає залишенню без змін. Однак, постанова суду першої інстанції підлягає зміні, в частині визнання неправомірною відмову відповідача відносно виплати заборгованості щорічної допомоги на оздоровлення та щодо стягнення заборгованості 2007 р. підлягає скасуванню з відмовою в задоволенні позову в цій частині, оскільки на час виплати суми на оздоровлення за 2007 відповідач діяв в межах наданих повноважень, а виходячи з положень ст. 152 Конституції України моральна чи матеріальна шкода, заподіяно особам актами, що визнані неконституційними підлягає відшкодуванню у встановленому законом порядку. Щодо позовних вимог про стягнення недоплаченої спірної суми за 2005 р., то в цій частині позовних вимог необхідно відмовити на підставі ст.ст. 99, 100 КАС України за пропуском строку звернення до суду.

Виходячи з наведених обставин та вимог п.4 ст. 223 КАС України ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню.

За таких обставин доводи касаційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, а касаційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанції порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення помилкових рішень судами першої та апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення недоотриманої суми на оздоровлення за 2005,2007 р.р., в цій частині позов не підлягає задоволенню. В решті постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 225, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Дебальцевської міської ради Донецької області задовольнити.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2008 року скасувати.

Постанову Дебальцевського міського суду Донецької області від 25 грудня 2007 року змінити: постанову Дебальцевського міського суду Донецької області від 25 грудня 2007 року в частині визнання неправомірною відмову управління праці та соціального захисту населення Дебальцевської міської ради Донецької області у виплаті недоотриманої допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 та стягнення з управління праці і соціального захисту населення Дебальцевської міської ради Донецької області на користь ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2005,2007 роки в сумі 2828 грн. скасувати, в цій частині позову винести нову постанову.