Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Степашка О.І.

при секретарі: Рустам'яні Е.А.,

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу Куйбишевська МДПІ Запорізької області на постанову Куйбишевського районного суду Запорізької області від 20.07.2006 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 28.02.2007 року по справі № 2-а-18 за позовом ОСОБА_1 до Куйбишевська МДПІ Запорізької області про скасування рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

Постановою Куйбишевського районного суду Запорізької області від 20.07.2006 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 28.02.2007 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до Куйбишевська МДПІ Запорізької області про скасування рішення про нарахування податкового зобов'язання - задоволено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 27.03.2007 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.07.2008 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі Куйбишевської МДПІ Запорізької області просить скасувати судові рішення та постановити нове - про відмову в позові посилаючись на порушення судами норм матеріального права, а саме, ст. 13 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб". Так, на думку відповідача, зміст прав особи, які засвідчує майновий сертифікат, є тотожнім змісту корпоративних прав, а тому підлягає оподаткуванню за ставкою 13%.

Касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення - без змін з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій на підставі доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права було встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 19.12.2005 року Куйбишевською державною нотаріальною конторою Запорізької області, ОСОБА_1 після матері ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, набула право власності на спадкове майно, серед якого: право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП "Україна" Куйбишевського району Запорізької області, розміром 6,38 в умовних кадастрових гектарах, без визначення цієї частки в натурі, вартістю 61026 грн., що належало померлій на підставі сертифікату про право на земельну частку (пай) серії ЗП №026591, виданого Куйбишевською районною державною адміністрацією Запорізької області 10.07.1996 року та зареєстрованого 10 липня 1996 року в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №531; 1/2 частку права на земельну частку (пай) землі, яка перебуває у колективній власності КСП "Україна" Куйбишевського району Запорізької області, розміром 3,19 в умовних кадастрових гектарах, без визначення цієї частки в натурі, вартістю 30313 грн., що належало померлій на підставі сертифікату про право на земельну частку (пай) серії ЗП №026590, виданого Куйбишевською районною державною адміністрацією Запорізької області 10.07.1996 року та зареєстрованого 10.07.1996 року в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №530 із змінами від 09.12.2003 року; майновий пай в сумі 9732 грн. в пайовому фонді КСП "Україна" Куйбишевського району Запорізької області, що належав померлому на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), серії ЗП-09 №000890 виданого виконкомом Куйбишевської селищної ради Куйбишевського району Запорізької області 26.11.2003 року.

30 березня 2006 року ОСОБА_1 подала до Куйбишевської МДПІ декларацію про доходи, одержані з 01 січня по 31 грудня 2005 року, в якій зазначила вартість такого успадкованого земельного та майнового сертифіката, але не сплатила з неї податок з доходів фізичних осіб.

10.05.2006 року Куйбишевською МДПІ Запорізької області на підставі п.п. 13.2.1 п.13.2 ст. 13 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" було винесено податкове повідомлення № 0001701/19/681, яким визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 5231,85 грн., виходячи з оплати податку у розмірі 13% від вартості успадкованого майна.

Задовольняючи вимоги позивача про скасування податкового повідомлення № 0001701/19/681 від 10.05.2006 року, суди попередніх інстанцій правильно виходили з положень Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) та вимог Господарського кодексу України (436-15) .

Так, відповідно до п."в" п.п.13.2.1 п.13.2 ст. 13 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" якого оподаткуванню за ставкою п.7.1 ст.7 цього ж Закону (13% на період 2004-2006 років) підлягає вартість об'єктів комерційної власності, у тому числі корпоративних прав, успадкованих членом сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення.

Судами було встановлено, що позивачка є спадкоємцем першого ступеня спорідненості, як дочка спадкодавця ОСОБА_2

Згідно із визначенням, наведеним в ст. 167 Господарського кодексу України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається в статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отриманні певної частки прибутку (дивідендів) організації та інші права, передбачені статутними документами.

Таким чином, корпоративне право включає в себе відносини, які виникають між акціонером, учасником господарської організації і самою корпорацією, а також між самими учасниками чи акціонерами з приводу реалізації їх прав власності на акції чи права власності на частку в статутному фонді корпорації.

Оскільки, право власності на земельну частку (пай) та право власності на майновий пай не визначає прав власника цих паїв у статутному фонді господарської організації та не встановлює його прав на участь в управлінні підприємством та отриманні частки прибутку, то таке право не може бути віднесено до корпоративних прав.

Отже, судами попередніх інстанцій правильно було визнано безпідставними посилання відповідача на те, що майнові права, які засвідчує сертифікат на право на земельну частку (пай), є тотожними корпоративним правам в розумінні Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) .

З огляду на зазначене, обґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій щодо неправомірності нарахування відповідачем ОСОБА_1 податкового зобов'язання у розмірі 5231,85 грн. та наявність підстав для скасування податкового повідомлення № 0001701/19/681 від 10.05.2006 року.

Такі висновки судів відповідають встановленим по справі обставинам, вимогам законодавства, чинного на момент спірних правовідносин, підтверджуються матеріалами справи та не спростовуються доводами касаційної скарги.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 210, 220, 222, 224, 231 та ч.5 ст. 254 КАС України, колегія -

Касаційну скаргу Куйбишевська МДПІ Запорізької області залишити без задоволення, а постанову Куйбишевського районного суду Запорізької області від 20.07.2006 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 28.02.2007 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.