Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Степашка О.І., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Полтаві

на постанову господарського суду Полтавської області від 27 листопада 2006 року

та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 14 березня 2007 року

у справі № 17/198

за позовом Закритого акціонерного товариства "Ама"

до Державної податкової інспекції у місті Полтаві

про скасування податкових повідомлень - рішень, -

ЗАТ "Ама" звернулось до суду з позовом до ДПІ у м. Полтаві про визнання недійсними податкових повідомлень – рішень № 0002251502/0 від 13 червня 2006 року та № 0002251502/1 від 31 липня 2006 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування на 6 739, 33 грн.

Постановою господарського суду Полтавської області від 27 листопада 2006 року, залишено без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 14 березня 2007 року, позов задоволено.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Полтаві, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову господарського суду Полтавської області від 27 листопада 2006 року та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 14 березня 2007 року, відмовити в задоволенні позовних вимог.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу ЗАТ "Ама", посилаючись на те, що судові рішення по справі прийняті з дотриманням норм матеріального права, ухвалені на підставі повного та всебічного з’ясування обставин справи та підтверджуються дослідженими доказами, наявними в справі, а касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову господарського суду Полтавської області від 27 листопада 2006 року та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 14 березня 2007 року залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді – доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у м. Полтаві провела документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість, за результатами якої було складено акт № 222/152 від 13 червня 2006 року.

В акті перевірки було встановлено порушення підпункту "а" підпункту 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що мало виразу у неправильному заповненні податкової декларації, а саме: в Додатку № 3 "Розрахунок суми бюджетного відшкодування" сума податкового кредиту фактично сплачена отримувачем товару в попередньому періоді завищена на 6 750, 67 грн. і становить 3 915, 33 грн.

13 червня 2006 року ДПІ у м. Полтаві на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення – рішення № 0002251502/0, яким зменшила ЗАТ "Ама" суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2006 року на 6 750, 67 грн.

Вказане податкове повідомлення – рішення було оскаржено в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а ДПІ у м. Полтаві прийняла податкове повідомлення – рішення № 0002251502/1 від 31 липня 2006 року, яким зменшила ЗАТ "Ама" суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2006 року на 6 751, 00 грн.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що бюджетному відшкодуванню підлягає та частина від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів, незалежно від того, чи відбувалась поставка в попередньому податковому періоді чи в іншому.

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

19 травня 2006 року ЗАТ "Ама" було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2006 року та додаток № 3 "Розрахунок суми бюджетного відшкодування", де позивач заявив до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість в розмірі 10 867, 00 грн.

В заяві про уточнення вимог від 08 листопада 2006 року позивач зазначив, що ним були виявлені помилки в розрахунку суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в декларації з податку на додану вартість за квітень 2005 року, а тому в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 11, 67 грн. погоджується і просив визнати недійсними податкові повідомлення – рішення № 0002251502/0 від 13 червня 2006 року та № 0002251502/1 від 31 липня 2006 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування на 6 739, 33 грн.

Відповідно до підпункту 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, яка діяла на момент подачі декларації з податку на додану вартість) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту.

Положення підпункту "а" підпункту 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" надають право платнику податку заявити до бюджетного відшкодування частину від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) не лише у попередньому податковому періоді, а у податкових періодах, що передували цьому періоді, у випадку, якщо ці суми податку на додану вартість не були ним заявлені до відшкодування у попередніх податкових періодах. Це положення повністю відповідає визначенню бюджетного відшкодування, яке надано в п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", згідно з яким це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку. При цьому для отримання права на бюджетне відшкодування не має значення в якому періоді відбулась поставка товару (послуг), за наслідками якої позивачем було фактично сплачено суму податку на додану вартість постачальникам в попередніх податкових періодах.

Сума податку на додану вартість, яка була сплачена постачальникам товарів (послуг) позивачем в березні 2006 року, складає 10 855, 20 грн., що підтверджується належними платіжними документами, копії яких наявні в матеріалах справи. Ця сума була відображена в податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2006 року (рядок 25 та рядок 25.1) та в додатку 3 "Розрахунок суми бюджетного відшкодування"(рядок 3 та рядок 4). Поставка товарів (послуг), по яким було сплачено податок на додану вартість в березні 2006 року, та виписка податкових накладних мали місце не лише в березні 2006 року, а також в попередніх податкових періодах.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку про неправомірність оспорюваних податкових повідомлень – рішень.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що Додаток № 3 "Розрахунок суми бюджетного відшкодування" та податкова декларація з податку на додану вартість в частині визначення значення рядка 4 розрахунку суми бюджетного відшкодування, що переноситься до рядка 25 податкової декларації з податку на додану вартість, суперечить відповідним положенням Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , зокрема підпункту "а" підпункту 7.7.2 п. 7.7 ст. 7, та Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 (z0250-97) у редакції наказу від 15 червня 2005 року № 213, зокрема підпункту 5.12.2 п. 5.12, а тому в даному випадку мають застосуватись положення Закону з урахуванням вимог ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у м. Полтаві підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду Полтавської області від 27 листопада 2006 року та ухвала Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 14 березня 2007 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Полтаві залишити без задоволення, а постанову господарського суду Полтавської області від 27 листопада 2006 року та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 14 березня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.