Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Співака В.І.,

суддів Білуги С.В.,

Гаманка О.І.,

Заїки М.М.,

Загороднього А.Ф.,

при секретарі Козаченку О.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2008 у справі за його позовом до військової частини А 2923, Міністерства оборони України про стягнення невиплаченої компенсації за неотримане продовольче забезпечення,

У серпні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини А 2923, Міністерства оборони України про стягнення невиплаченої компенсації за неотримане продовольче забезпечення.

Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 02.10.2007 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Міністерства Оборони України щодо ненарахування та невиплати при звільненні позивачу грошової компенсації за неотримане продовольче забезпечення за період з березня 2000 року по 15 листопада 2006 року та зобов’язано Міністерство Оборони України нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане продовольче забезпечення за зазначений період.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2008 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2008 скасувати, а постанову Ірпінського міського суду Київської області від 02.10.2007 залишити в силі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга позивача задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225- 229 Кодексу адміністративного судочинства України, для зміни чи скасування судового рішення.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 проходив дійсну військову службу у військовій частині А 2923 з 03.10.1994 по 15.11.2006. До березня 2000 року позивач забезпечувався продовольчим пайком відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань" від 12.03.1996 № 316 (316-96-п) . Законом України "Про деякі заходи, щодо економії бюджетних коштів" від 17.02.2000 № 1459-ІІІ (1459-14) , дію частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна призупинено.

Тому суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку щодо безпідставності заявлених позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2008 у справі за його позовом до військової частини А 2923, Міністерства оборони України про стягнення невиплаченої компенсації за неотримане продовольче забезпечення – без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.