Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Конюшка К.В.

суддів: Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції на постанову Господарського суду Донецької області від 04.08.2006р. та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 03.10.2006р.

у справі № 29/163а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Термопластпобутхім"

до Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

У червні 2006р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Термопластпобутхім" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001192342/2 від 18.05.2005р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що обладнання ним отримано на підставі договору купівлі-продажу, а тому не вважається таким, що отримане безоплатно. Крім того, відповідно до Уніфікованого Закону "Про переказні векселі та прості векселі" не сплив строк позовної давності по оплаті отриманих векселів, тобто по ним існують зобов’язання.

Постановою Господарського суду Донецької області від 04.08.2006р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 03.10.2006р., позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятими в справі судовими рішеннями, Горлівська об’єднана державна податкова інспекція оскаржила їх в касаційному порядку.

В касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій з мотивів порушення судами норм матеріального права та прийняти нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні в установленому статтею - 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України порядку.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковим органом було проведено планову комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства позивачем за період з 29.12.2002 по 30.06.2004 року, за результатами якої складено Акт № 2/23-111-1/32270360 від 14.01.2005р. (далі – Акт перевірки).

За даними Акта перевірки податковим органом встановлено порушення пункту 1.23 статті 1, підпунктів 4.1.1, 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.9 статті 5, підпунктів 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11, підпункту 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94 –ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон України від 28.12.1994 року (334/94-ВР) № 334/94 –В).

На підставі Акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001192342/0 від 18.01.2005р. про визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 184800,00 грн., у тому числі: 92400,00 грн. основного платежу та 92400,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами адміністративного оскарження відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001192342/2 від 18.05.2005р. про визначення підприємству податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 136083,00 грн., у тому числі: основний платіж – 90160,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 45923,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що правомірність здійснених податковим органом нарахувань не підтверджується доказами по справі, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Суд касаційної інстанції погоджується з названими висновками судів першої та апеляційної інстанцій з урахуванням наступного.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між позивачем (покупець) та ПП "Спецпромторг-2002" (продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 01/01-033 від 10.01.2003р.

Відповідно до умов вказаного договору ПП "Спецпромторг-2002" продає, а ТОВ "Термопластпобутхім" купує обладнання відповідно до додатка № 1, який являється невід’ємною частиною цього договору.

На виконання умов договору купівлі-продажу № 01/01-033 від 10.01.2003р. позивачем було перераховано на розрахунковий рахунок ПП "Спецпромторг-2002" грошові кошти в розмірі 8060,00 грн. та відповідно до Акта прийманні-передачі б/н від 27.03.2003р. передано 17 простих векселів на загальну суму 232000,00 грн.

Згідно з пунктом 1.23 Закону України від 28.12.1994 року (334/94-ВР) № 334/94 –ВР безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.

За вказаних обставин суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що оскільки договором купівлі-продажу № 01/01-033 від 10.01.2003р. отримання обладнання передбачає оплату його вартості, то такий договір не може вважатись договором про безоплатну передачу товару.

Статтею 34 Уніфікованого Закону "Про переказні та прості векселі", запровадженого Женевською конвенцією 1930р., переказний вексель строком за пред’явленням підлягає оплаті при його пред’явленні. Він повинен бути пред’явлений для платежу протягом одного року від дати його складання.

Відповідно до статті 70 вказаного Закону позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Як вірно зазначили суди першої та другої інстанцій, відповідно до Акта приймання прості векселі позивачем були передані 27.03.2003р., термін пред’явлення їх до плати – 27.03.2004р., а трирічний строк позовної давності закінчується 27.03.2007р.

За вказаних обставин колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про помилковість тверджень податкового органу щодо безоплатного отримання позивачем обладнання на суму 232000,00 грн., а отже донарахування податку на прибуток та визначення штрафних (фінансових) санкцій є у даному випадку безпідставним.

З огляду на викладене доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій, зроблених відповідно до вимог чинного законодавства, і такі висновки є правомірними та обґрунтованими.

Згідно з частиною 3 статті - 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, - 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

Касаційну скаргу Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції відхилити.

Постанову Господарського суду Донецької області від 04.08.2006р. та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 03.10.2006р. у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 – 239 КАС України (2747-15) .

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар