Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Бутенка В.І. (доповідач), Лиски Т.О., Сороки М.О.,

Чумаченко Т.А., Штульмана І.В.,

розглянувши в порядку письмового касаційного провадження адміністративну справу за позовами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16до Управління праці та соціального захисту населення Бродівської районної державної адміністрації Львівської області та Кабінету Міністрів України про стягнення недоплаченої щорічної одноразової грошової допомоги учасникам бойових дій, -

ОСОБА_16ОСОБА_15., ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_9., ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12.,ОСОБА_13 та ОСОБА_14. звернулись до суду із вказаними позовами.

В обґрунтування позовних вимог зазначали, що відповідно до ст. 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (3551-12) ) вони щорічно до 5 травня мають право на отримання разової грошової допомоги у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.

Однак відповідач всупереч наведеній нормі Закону № 3551-ХІІ (3551-12) протягом 2003-2006 років на підставі законів України "Про Державний бюджет України" на відповідні роки здійснював виплату цієї допомоги не у повному обсязі, внаслідок чого у відповідачів перед кожним позивачем утворилась заборгованість у розмірі 3438,75 грн.

Вважаючи, що відповідач при нарахуванні та виплаті допомоги повинен керуватись лише Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , позивачі просили стягнути на їх користь з Управління праці та соціального захисту населення Бродівської районної державної адміністрації Львівської області та Кабінету Міністрів України невиплачену грошову допомогу за 2003-2006 роки у вказаному розмірі.

Постановою Бродівського районного суду Львівської області від 09 листопада 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 12 лютого 2007 року, у задоволенні позовів відмовлено.

Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, ОСОБА_14. та ОСОБА_16подали касаційні скарги, в яких просять скасувати ці рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх позовні вимоги, посилаючись при цьому на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ, щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

Однак Законами України "Про Державний бюджет України на 2003-2006 роки" учасникам бойових дій, до яких відносяться позивачі, виплата щорічної разової допомоги у 2003-2006 роках була передбачена у розмірі 90 грн., 120 грн. грн., 250 грн. та 250 грн. відповідно.

Зазначені закони України, в період з 5 травня по 30 вересня відповідних років, протягом якого позивач міг отримати грошову допомогу (ч.4 ст. 17-1 Закону від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ), не визнані неконституційними. Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам війни.

Отже, для вирішення цього спору вирішальним є питання, який з цих законів є пріоритетним та підлягає застосуванню у виниклих правовідносинах.

Згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Конституція України (254к/96-ВР) не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп (v004p710-97) у справі про набуття чинності Конституцією України (254к/96-ВР) зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Виходячи з наведених положень Конституції України (254к/96-ВР) та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що законами України "Про Державний бюджет України на 2003-2006 роки" фактично змінено положення Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення саме законів України "Про Державний бюджет України" на відповідні роки.

Зазначені положення закону були враховані судами попередніх інстанцій, які прийняли правильне рішення щодо відмови у задоволенні позовів.

Доводи касаційної скарги зроблених судами висновків не спростовують.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій прийнято законні і обґрунтовані рішення, а тому підстав для їх скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 222, 223, 224, 230 КАС України, суд, -

Касаційні скарги ОСОБА_14 та ОСОБА_16залишити без задоволення, а постанову Бродівського районного суду Львівської області від 09 листопада 2006 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 12 лютого 2007 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.